Складнопідрядні речення, розділові знаки в них

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Не можна сидіти і вигадувати якісь історії, слід поринути у своє власне дитинство.

А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Де мало слів, там більше правди.

Що вище піднімались, то ставало холодніше.

Усе велике, що коли-небудь постало в цьоиму світі, народжувалося спершу в людській уяві.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Прийдешній світ багато в чому залежить від сили тих, хто зараз вчиться читати.

Де праця, там і пісня.

Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь –

якої теорії, є всесильний час.

Коли серце гаряче і сильно б'ється, замерзнути не можливо.

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Звідки птах випурхнув, там і гніздо знайдеш.

Те, що було нам співучим, ясним, хай ще дужче рясніє другим, ранком співається, днем наливається, в добрім здоров’ї, в науках кохається.

Я вірю в те, що вернеться тепло.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

Де щастя упало, там і приятелів мало.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Вогню не засвічували, бо ясно світив місяць у небі.

Там, де шахти розпростерли темні крила над селом, вже за обрієм блиснуло золоте зорі весло.

Дрібні хвилі зливались докупи, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадалися до берега, падали на пісок і розбивалися на білу піну.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не знайти вороття.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси зупинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

Я люблю тишину, коли море спокійно так дише і зітхає у сні до холодних і

темних глибин.

Якби всі легенди зібрати морські, якби їх в томи записати, то був би

літопис на вічні віки.

Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже простягни вгору, до сизого неба оголені віти.

міри

ступеня

з'ясувальне

наслідку

послідовна

однорідна

неоднорідна

паралельна

Їдь, кобило, хоч три дні не їла.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Опівдні, коли сонце стало посеред неба пастухи простелили в тіні дерев свитки, прилягли на них.

 Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла. 

Не знаю я, що буде після нас в які природа убереться шати .

 Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг .

сполучникові та безсполучникові

безсполучникові та означальні

обставинні, означальні, безсполучникові

з'ясувальні, обставинні , означальні

кома

тире

крапка з комою

двокрапка

жодного розділового знака не ставимо

перед головною

після головної

в середині головної

всі варіанти правильні

Виявляється навіть найважчим дням приходить кінець.

Коли серце гаряче і сильно б'ється замерзнути неможливо.

Є речі які потрібноробити щоб бути людиною а не шматком бруду.

Якщо ми хочемо показати життя як воно є не можна вибирати тільки світлі моменти.