Складнопідрядні речення з підрядними частинами місця й часу

З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густіше проростав туманом та й зникав у ньому.

Якби він був маляром, то намалював би її з сонцем на плечі.

Він пішов туди, де глухо стогнали припнуті човни.

Коли затих присілок, дівчина набрала з криниці горнятко непочатої води й бездоріжжям подалася в село.

У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно.

Коли вогонь шукання гасне, холоне серце від утоми.

Тільки тепер, коли на луках стали з’являтися мисливці, стара качка полетіла разом із виводком у плавні.

Там на озері розкішнім, де верби хилять віти до води, жила срібна хвиля.

Крізь темряву і хмари снігу, що зав’язали світ, сутеніли гори, одні вищі від інших.

Хоч і хоробро захищалися крилаті бджоли-трудівниці, та викурили їх із дупла хлоп’ята.

Улітку зозульки поодинці розкошували на луках, де на пагонах щавлю збиралися шкідливі попелиці – найулюбленіша їхня здобич.

Тепер, як прохолодно стало, мурахи припинили марні мандрівки по дереву, стали утепляти на зиму своє житло, закривати входи-виходи.

Коли сніжок обережно лизати, то він холодний і трохи солодкий на смак.

Ітиму, доки вистачить снаги.

Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи та пісні мої.

Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для переборення труднощів.

По луках скрізь були розкидані нарізно старі гіллясті дуби, неначе стирчали темні середньовікові башти.

Жовтувата курява здіймалась у повітрі і колихалася над головами, бо юрба розбила ногами грубий пісок.

Хоч ще зима жбурляє сніг у квітні, але весни вже всі ознаки є.

Буду чекати тебе там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло.

Якщо всі люди будуть гарно жити,то щезне бруд, невігластво та зло.

Надворі зробилося так темно, що за крок уже нічого не можна було побачити.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Ми підемо з тобою туди, де осінь намалювала казку.

І зорі блимають незлічені над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь.

Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх.

Під небом за лугами чорніла смуга бору, неначе стояла чорною стіною гора.

Здалеку, з високої гори здавалось, що зелений пояс між небом та водою був поцяцькований якимись чудними візерунками.

Стара болотяна черепаха припливла сюди, щоб перепочити після вдалого полювання на молодих линів.

Дуб не одразу відчув, що прийшла осінь.

І хоч дубову крону ще не зачепили листопади, однак пташок у його гіллі поменшало.

Навіть тоді, коли заметілі стихають, морози в лютому не спадають.

Тільки той народ, який вшановує своїх героїв, може стати великим.

Коли я йшла стежиною до річки, травинка із-під ніг мені всміхнулась.

Усі наші мрії можуть збутися, якщо ми маємо сміливість переслідувати їх.

Там, де не згодні життям платити за збереження гідності, розплачуються гідністю за збереження життя.

Де багато господинь, там хата не метена.

Учені підрахували, що один гектар молодих тополь упродовж вегетаційного періоду затримує близько 340 кг пилу.

Щоб не мати клопоту зі збиранням білоцвіту літнього, рослину стали пересаджувати в оранжереї.

Минуло немало років, як погас вогонь війни й вичахли гармати.

Люди перестають мислити, коли перестають читати.

Зірка замиготіла сріблом та діамантами, неначе кліпала заспаними очима.

Там, де сіло сонце, весь горизонт палав яскравим полум’ям.

Незабаром пишна ніч погасила й мої мрії, бо й вгорі, й нанизу, й на землі, й на воді все стало однією мрією.

Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.

Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.

Цієї миті в очах зблиснуло так, наче не місяць вечірній, а полуденне сонце втопилося в зіниці.

Те, що минуло і що буде, навік залишиться в мені.