Складносурядне речення

A) На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Б) Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

B) Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Г) Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

 і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

 ні...ні, і, та, й, проте, зате, але, аби; чи

щоб, і. адже, то....то. коли...

А. Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу.

Б.  Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

В.  Не рад козак журитися, так серденько ниє.

Г. Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

протиставні

 єднальні

мети

часові

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

на підрядні, протиставні, єднальні

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Степ спочиває, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки.

Тугі, кошлаті хвилі хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Вони ввійшли в коридор, а тоді до покою.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

 І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Раділа мати, коли збирала льон, ткала полотно, відбілювала його та шила нам сорочки.

Сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла, сама й вишивала пишнії рукава червоними нитками.

ускладнене

неповне

поширене

складне

A) На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Б) Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

B) Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Г) Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

A) Фронт мовчав, чи його чутно не було витряпицею (О. Гончар).

Б) Лиш небо гуде неокрає, та сім’я журавлина на крилах весну підіймає (А. Малишко).

B) Між нами ґрат нема, та ними і не можна троянду й солов’я навіки розлучить (Леся Українка).

Г) І марили айстри в саду восени про трави шовкові, про сонячні дні, і в мріях ввижалась їм казка ясна (О. Олесь).

A) Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Б) Минулася буря – і сонце засіяло (М. Рильський).

B) Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Г) Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).

A) Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко).

Б) Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (М. Хвильовий).

B) На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (Остап Вишня).

Г) Улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (М. Хвильовий).

А. Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Б.  Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

Крізь темну ніч шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

1

2

3

4

5

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду