Складносурядне речення

Явори й долини залила імла і несміливі й кволі встали зорі.

Тихий сон стуляє вії розігнавши давні мрії і втопивши їх в журбі.

Нависло хмар глухе склепіння і шурхаючи крилами об них летять чайки.

Я кличу сонце і припале сріблястим порохом з долин воно пливе.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

і химерно розмальованими лавками.

де розрослися невідомі екзотичні квіти.

ніби там попрацював ландшафтний дизайнер.

адже ми змагалися за звання найкращого садівника.

а під’їзди – дзеркалами та квітами у вазонах.

тире 1 – між підметом і присудком

коми 2, 5 – на межі підрядних частин складного речення

коми 3, 4 – при вставному слові

кома 6 – при відокремленому означенні

кома 7 – на межі сурядних частин складного речення

Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть.

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

1

2

3

4

5

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях

показує дорогу.

Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в

небі шугали орли шукаючи нової поживи.

То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив

на зойк трембіти.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.