Складносурядне речення

лексичне та граматичне поєднання двох слів, одне з яких головне, а інше - залежне.

 слово або група слів, що виражають думку, має інтонаційну завершеність та служить для усного та писемного спілкування.

Гарну стрічку зав'язала мама.

Ми всі весело сміялися.

Пішов дощ.

Так називали омріяну райську країну.

 Грамотний читає і рядки, і між рядками.

  Підкажи найлагідніше слово.

1

2

3

4

неповним

односкладним

складним

двоскладним

Спонукальне, просте, односкладне, поширене, ускладнене звертанням

Розповідне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням

Спонукальне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням

Людське в людині - це найбільша цінність, і дар цей треба всім нам берегти.

Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліть!

Для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі.

Минають дні, минають ночі, минає літо.

опадає листя

і залишив пахощі осінніх квітів

і починає мжичить

так що на душі сумно

Або не сокіл я, або зломила мені неволя крила.

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.

Я із щастям був заручений, та, на жаль, ми розійшлись...

Село моє не знамените та вдача горда у села.

Рвонулось дерево і брила піднялась.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну. 

Та раптом дзвінок і вже займається порожнеча.

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

 Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

 Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Вітер знову підхоплює листя, і пливе воно вгору барвистою стрічкою.

А хмари на небі білі-білі, хитаються, ніби чудернацькі парашути.

Проснулися води, зазеленіла земля від голосного співу струмочків.

На небі зійшло сонце ,але згодом його заполонили хмари.

Будинки, сади, сніги: усе мліє в теплі сонця.

Раділи і садок і поле, і долина.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові

 на сполучникові, безсполучникові, багатокомпонентні

на сурядні, підрядні, безсполучникові

на ускладнені, неускладнені, змішані

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах. 

Я перо візьму і журавкою стану.

Минулася буря – і сонце засяяло…

Стримує повітря, і тиша мліє, і ніде нікого.

 Крик у мені та аж на дні живе.

Над землею кружляли заметілі й лютувала війна.

 Навкруг рясні стоять сади, берези і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

речення, яке має нерівноправні частини, поєднані сполучниками або сполучними словами 

речення, у якому є тільки підмет чи тільки присудок

речення, частини якого поєднані інтонаційно

речення, частини якого є рівноправними за змістом і граматично та зв’язані між собою сурядними сполучниками

 і, й, та (і)

бо, аби, мов

 або, чи, то

якби, хоч, що

 а, однак, зате

 Двері од кабінету рипнули, і в хату тихо входить лікар.

Що ж, смерть — то й смерть, життя — то й життя!

Вона вже не кричить, вона гірко, нерозважно плаче.

Ноги мої мліють, але я біжу…

Крізь білий цвіт виднілось сине небо, a на траві гралось весняне сонце.