Складносурядне речення

Зацвіли луги, діброви.

 Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

У небі нерухомо стояли яструби, розпластавши свої крила й непорушно втупивши очі свої в траву.

Самі тільки коні, ховаючись у диких рослинах, як у лісі, толочили їх.

Уся поверхня землі була така гарна, немов зелено-золотий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів.

Уже горіли мохнатими й червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком.

1

2

3

4

сурядним, підрядним, сполучниковим і безсполучниковим зв'язком;

лише сурядним і підрядним сполучниковим зв'язком;

лише сурядним, сполучниковим і безсполучниковим зв'язком.

чотири

п'ять

шість

сім

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

Хліб і рушник — одвічні людські символи

Благословенна в болях ран степів широчина бездонна

Люблю я слухати у полі пісні дівочі на зорі

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй

Озвався постріл над рікою і до коня схиливсь козак.

Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

 Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

Він ледь освітлював землю, та мисливське око помічало навіть гілочки кущиків.

Певно, Сулейман забув на ніч зачинити заглушку, і вовки цим скористалися.

Вівці з жахом збилися в куток, а потім кинулися у прочинену браму.

Довго блукав із кімнати в кімнату, принюхувався до знайомих запахів і важко, по-людськи , зітхав

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

 Шугає вітер а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче.

 Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

А жайвір щебече а сивий будяк сохне.

Я дивлюся на небо й небо затихає в коливанні.

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Остап із Соломією сіли під вербою але їм не говорилося.

 і перетворив галявину на строкатий візерунок.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

 залишивши на ній неприкриті плями.