Способи передачі чужого мовлення. Складносурядне речення

Шелестіли хліба і пахло полином.

Чад і сморід стояли над світом.

Там на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались сороки.

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець .

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів .

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

То сонечко пече то вітер його пхає.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя а сонце обертало його у золотий вогонь.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом.

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

У полі сонце і в селі все залито гарячим сяйвом.

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

Із хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ.

Уже вся долина й гори блищать вогнями і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

Прийми, Боже, молитву своїх дітей а ми проситимемо за Україну, за рідну матір і молитва наша праведна, як і любов.

Зумійте бути вольними - і будете вольні.

Дмухнув вітер понад ставом, і сліду не стало.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Від ставу дівчатко біжить до межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла!

Яблуко до долу струсять віти і воно вже в кроні не засяє.

Сіяє у росах сріблясте проміння і сіється листя в гулке безгоміння.

Дивлячись на нас, дід попросив Бога допомогти нам у житті.

  Дивлячись на нас, дід попросив Бога, щоб той допоміг їм у житті.

Дивлячись на нас, дід попросив Бога: допоможи нам у житті.

Дивлячись на нас, дід попросив Бога хай він допоможе нам у житті

Уже відпахла липа і з літа покотилася гроза.

Пашать нагріті сонцем спориші і жайвори купаються в блакиті.

Заходить до хати зоря-зорениця і гомін стихає кругом.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

Високий день за обрій закотивсь і спорожніли села між садами.

Перед вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.

Ранок був надіями багатий і обрій цвів трояндою пелехатий.

Дощ одшумів і спориші понурі принишкли настрахалися грози.

Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай!"

 Добрий вечір, - заспівав позаду дівочий голос.

"Журавлі курличуть - летімо у вирій".

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

 Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

 Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

чуже мовлення, яке передають не дослівно, а лише зі збереженням основного змісту

це чуже мовлення передено дослівно

це пряма мова, що передає розмову двох осіб

Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них не ставиться двокрапка.

Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається дослівно.

Віршована цитата завжди береться в лапки.

 Діалог - це пряма мова двох осіб.

Григорій Сковорода писав, що: "немає гіршої муки, як хворіти думками".

 Григорій Сковорода писав, що "немає гіршої муки, як хворіти думками".

 Григорій Сковорода писав, що немає гіршої муки, як хворіти думками.

 "Григорій Сковорода писав: що немає гіршої муки, як хворіти думками".

Учітесь, читайте!

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь, - звертався до українців Т.Г. Шевченко.

Учітесь, читайте!

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь, -

звертався до українців Т.Г. Шевченко.

 "Учітесь, читайте!

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь," -

звертався до українців Т.Г. Шевченко.

"Учітесь, читайте!

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь," - звертався до українців Т.Г. Шевченко.