Складносурядне речення

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість.

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, веселун і в дуду грець.

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі.

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова.

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий.

Буду я навчатись мови золотої, У трави-веснянки у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою

Не бажає мати зла своїй дитині, і не всихає річка, де трава в долині.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Хто своє носить, той чужого не просить.

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії.

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно,

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

На небесній тверді весело іскрилися зірочки а серед них, мов золотий човен, тихо плив місяць.

Степан узяв у руки батіг та віжки, цмокнув і коні рушили поволі з гори на берег ріки.

То квітка зі сходом сонця з’явиться то травичка між яблунями випростана.

Чумацький Шлях струменів молочним сяйвом а білий, наче сметана небесна, сніг м’яко зітхав під підошвами.

Вистрілили обидві гармати, та це татар не спинило.

Перехрестився Тарас, дав знак булавою, та військо рушило з місця.

Від щирої мови Бідолаха заснув, та Тарас не спав уже до ранку.

Хліба було доволі, та пашні для худоби було мало.

Минулася буря - і сонце засіяло.

Морозом скувало степ - а потім враз розгасло.

Яке чудове море - і як легко дихається біля нього!

Вітру на морі не було - проте клекотав сильний вітер.

і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

ні...ні, і, та, й, проте, зате, поки, аби;

або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

щоб, і. адже, то....то. коли...

у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій, явищ;

друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

у складносурядному реченні є спільний другорядний член, який стосується обох простих речень;

прості речення з’єднані підрядними сполучниками.

[ ], і [ ], (як).

[ ] , і [ ].

[ ], і [ (як) ].

(  ), і ( ), [ як ].