Складносурядне речення

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

Умостився Морозенко на столітнім дубі

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

Ні спека дня, ні буря, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть

невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

Все тут мовби однакове і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

 Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні

жебонлива криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

 На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

 Замовкніть усі великий час прийшов. 

 Знаю з попелу сходять квіти.

Настане ніч  тобі насниться недремний сад в цвіту, в зірках. 

Переконаний краса врятує світ.

Пам’ятай читати корисно.

Важко в навчанні легко в труді.

Срібно бриніло чаїне крило біле вітрило за обрій манило.

Сонце зійде лід розтане.

Знай одно не каюсь я не плачу.

Летять і квилять в небі журавлі цвітуть сади пшениця колоситься.

 Не вродив мак пробудемо й так.

Один лиш у долоні плеще Ірод Месію вбити мислив ще дитям.

Відтворити подробиці сну не вдалося він складався із самих лише відчуттів.

Світ загалом жорстокий переможців носять на руках забуваючи переможених.

Високо в небі спалахнула зірка світло її пульсувало не повільніше биття мого серця.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти із розумом вродить печаль.

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Учи азбуку – прийде хліб у руку.

Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню гомінку.

Після нього ставиться знак оклику

Виділяється з одного боку комою

Воно виділяється з обох боків комами

Сьогодні сонце радісно всміхнулось нам.

Ой не ходи , Грицю , та й на вечорниці.

Людина - загроза для природи.

іменником у формі кличного відмінка

дієсловом у формі кличного відмінка (не ужиті в значенні іменника)

прикметником у формі кличного відмінка (не ужиті в значенні іменника)

Ігоре

Ігорю

Ігор

Не треба сліз, не хмур кохана брови й не схиляй лице своє сумне.

 Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Учіться, брати мої, думайте , читайте.

Ігоре, Галино, Богдане.

Володимере, Наталко, Аркадію, Ольго.

Майє, Сергіє, Маріє.

Можуть бути звертаннями

НЕ можуть бути звертаннями

Голубонько мила не сердься, читаючи скарги мої

Голубонько, мила, не сердься, читаючи скарги мої.

Голубонько мила, не сердься, читаючи скарги мої.

Ти знов прийшла ,моя печальна музо.

Володимирський собор вражає своєю красою й величністю.

Пробудіться, орли сизі, славні козаченьки, заверніть колишню славу України - неньки.

Шановна Марія Яківна!

Шановний Петре Петровичу!

Дорогий друже Степан!

Учора в дощ зайшов до мене Блок, поусміхався дивними очима, постояв трохи, тихий од думок, й пішов, знизавши мокрими плечима.

Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених.

Змарніє день, зіщуляться берези, замре коріння в сизій мерзлоті.

У мерехтінні маятників мідних, округлені, як очі камбали, дзигарики замовників безслідних на підвіконні цокали, ішли.

якось журливо ставало на душі.

неначе занурюючи все в темряву.

однак на ґанку ще точилася розмова.

так що все птаство затихло.

першому

другому

третьому

четвертому

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця.

Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

Крім кмину піскового на Україні, ще поширені кмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і кмин запашний. 

другому

третьому

четвертому

п’ятому

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих

3

4

6

8