Контрольна робота з української мови за І семестр 11 клас

А Не мале те, що для прожиття достатнє, а достатність і багатство є те ж саме.

Б Ми щасливі, що ти у нас є — наша рідна, свята Україно.

В Україно моя барвінкова, переконаний твердо в однім, що мені усміхнулася доля народитись під небом твоїм.

Г Мак облітає так швидко, що не встигає зів'янути.

Д Досліджено, що комар відчуває запах крові за п'ятдесят кілометрів.

А Хто може випити Дніпро, хто властен виплескати море, хто наше злото-серебро плугами кривди переоре, хто серця чистого добро злобою чорною поборе?

Б Груша стара не може ніяк збагнути, чому ж тепер така довга осінь?

В Поглянь, уся земля тремтить в палких обіймах ночі.

Г Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші.

Д Я знаю: кожній дитині потрібна ласкава увага батьків.

А Далеч ховалась у млі, до неї можна було долетіти хіба що думкою.

Б Коли нам довго не відписують, хапаємось останньої ілюзії: лист, очевидно, пропав на пошті.

В Позаздриш долі берези, верби, явора, калини, що зеленіють у людській пам'яті.

Г Коліна приклонивши, як Почаїв, стоїть душа перед усім святим.

Д Дюймовочка в листочку капустяному, — я у життя із вічності пливу.

А Той, у кого порожня душа, не може бути справжнім другом, він не відчуває людяності в дружбі.

Б Не співай печальної: й так на серці тінь.

В Дезорганізований раптовістю атаки, ворог не встиг учинити скільки-небудь сильного опору.

Г Так шумить поріг — людського голосу не чутно.

Д Той, хто угору йде, не оглядається на скелі і на терни, бо знає мету і має віру в неї непохитну.

А Праця стає великим вихователем, коли вона входить у духовне життя наших вихованців.

Б Матері боляче, якщо її син став поганою людиною — ледачою, бездушною, слабовільною, лицемірною, нечесною.

В Природа стає школою розумової праці лише за умови, що дитина абстрагується від речей, що її оточують, починає мислити абстрактно.

Г Хоча б над тобою було сто вчителів — вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.

Д Коли таке станеться чудо, то се буде ваша заслуга, зелені ниви з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

А Народ мій тут, на рідних цих просторах, від Києва до Ладоги живе...

Б Де діти перестають любити й поважати батьків, там кінець усьому.

В Забреду, запорошений квітами, задзвоню в синю чашу небес, обніму лебединими крилами все навкруг...

Г Скільки б у лісі не було солов'їв, у кожного своя пісня.

Д Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримується міри?

А Для того, щоб людина зненавиділа тебе, інколи досить лише полюбити її.

Б Для того ж не міркуй багато, друже, але дай мені руку і будьмо собі рідними братами...

В Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й поплисти.

Г Була такою темною ця ніч, немов всі зорі очі затулили.

Д Нема тої драбини, щоб до неба дістала.

А Діти, що виховуються криком, втрачають здатність відчувати найтонші відтінки почуттів інших людей.

Б Тих мостів, що в народ від народу, не порушить віків течія.

В Лише тим людина дорожитиме все життя, що далося їй дорогою ціною.

Г Чуєш, ненько моя, вічна пісня та, що з дитинства несу через всі літа!

Д І пам'ятай, що легко над усім буває сплутати щирість і підступність.

А Живи і працюй так, як цього вимагає Батьківщина.

Б Скільки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати.

В Того, що вже колись було, ніхто ж не пророкує.

Г А неба тут було так багато, що очі тонули у нім, як у морі.

Д Правда, не все так сталося, як жадалося.

А Йду і йду, співаю, я — немов струна.

Б Гербів більше, аніж найпомітніших пам'ятників їм.

В Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці.

Г З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари.

Д Ще більше, ніж узяв, зумій віддати...

А Полетіла б я до хмари, коли б крильця мала.

Б Учив він (учитель) сумління, бо сам був ходяча совість людська.

В Глибока туга властива душевному станові жінок усіх часів, бо їм суджено народжувати життя, призначене для смерті.

Г Як пишно в кульбаб золотилися вії, Коли на лугах проростала трава.

Д Чим більше слухати, тим більше хочеться чути.

Легенький вітерець колише мальовані квіти.

Промінчики сонячні грали на грані золоченій книг.

Вихитуються човни, скарбом дорогим навантажені.

Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч.

Виставка-продаж вразила нас

Син з дочкою навчається в художній школі

Підмет з присудком становлять граматичну основу

Батько із сином іноді разом ходять на футбол

Значна частина пенсіонерів потребує медичної допомоги. 

Переважна меншість потребує психологічної підтримки.

Частина завдань буде виконана сьогодні.

 Значна частина пенсіонерів потребують медичної допомоги

А Пісня, здавалось, бриніла в ньому (М. Коцюбинський)

Б Золоті бані й хрести ніби жевріли, як погасаючий жар, горіли без проміння (І. Нечуй-Левицький).

В Сонце неначе впало десь у бір (І.Нечуй-Левицький).

Г Ніч обгорнула біленькі хати немов маленьких діточок мати (Леся Українка).

Д 3 гори почали з’їжджать дві повозки, запряжені добрими кіньми (І. Нечуй-Левицький).

А Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І. Котляревський).

Б І справді інше слово часом дорогоцінніше самої речі (В. Сухомлинський).

В Високо в небі майже над головою стояло палюче сонце (Ю. Збанацький).

Г Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду (О. Довженко).

Д Всяке трапитись може на довгім віку (О. Підсуха).

Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідках.

З підйому можна полювати одному й колективом.

Коли в качачому полюванні більшу увагу мали помідори й огірки, то тут їх заміняють сало й ковбаса.

Незмінною залишається стопка.

Означено-особове

Неоначено-особове

Узагальнено-особове

Безособове

Називне

Найсолодший хліб посолений нашим потом.

Народитися можна тільки раз, перероджуватися скільки завгодно.

Всі слова уже були чиїмись.

Народ шукає в геніях себе.

називні, двоскладні, поширені  

двоскладні та односкладні

означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові

поширені, односкладні, ознгачено- особові

Називне.

 Безособове

Означено-особове.

 Неозначено-особове.

Означено-особове.  

Узагальнено-особове.

Неозначено-особове.

Безособове.

На дворі недобре спати хворим - безособове 

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь, не йдіть. - означено-особове

  Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. - означено-особове

Малих було нагодовано обідом разом із князем.-безособове

А) Коні бігали без вершників і Половці не впізнавали один одного

(Ю. Яновський).

Б) У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли жита й пшеничні ожереди (М. Стельмах).

В) Сіявся дрібний дощ і зразу замерзав на кущах, на траві, на деревах

(О. Донченко).

Г) На річці бухикнуло весло і злякано пискнув кулик (М. Стельмах).

Д) Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Костенко).

А) Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко).

Б) Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки (М. Рильський).

В) Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане (М. Рильський).

Г) Існує ще й таке правило: вітаючись і прощаючись з людьми, малознайомими або незнайомими, слід уникати скорочених форм вітань і прощань (А. Коваль).

Д) В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла (І. Нечуй-Левицький).

А

Б

В

Г

Д

А Соломія міркувала, що коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (М. Коцюбинський).

Б Мама каже, що коли уві сні літається, значить, росте він, росте! (М. Стельмах)

В Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича, і коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний).

Г Скирта вже потемніла від негоди, та коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, то вона дихне тобі в обличчя стужавілими пахощами осені (Є. Гуцало).

А Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутинь (М. Рильський).

Б Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб’єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга (В. Гуртовенко).

В Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти груда  (В. Симоненко).

Г Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена (Д. Павличко).

1 А 2 В 3 Д 4 Б

1 Г 2 А 3 Д 4 В

1 Г 2 В 3 Д 4 А

1 В 2 А 3 Д 4 В

1 Г 2 В 3 а 4 Д

1 А 2 Б 3 В 4 Г

1 А 2 В 3 Г 4 Б

1 А 2 В 3 Б 4 Г

1 В 2 А 3 Б 4 Г

1 Б 2 В 3 А 4 Г

1 Б 2 Г 3 В 4 А

1 Б 2 А 3 Г 4 В

1 Б 2 В 3 А 4 В

1 Б 2 Г 3 А 4 В

1 А 2 Г 3 Б 4 В

2

3

4

5

А Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Б Минулася буря — і сонце засіяло (М. Рильський).

В Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Г Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).

А з’ясувалььне

Б означальне

 В обставинне допустове

 Г обставинне способу і ступеня дії

А кома

Б тире

 В двокрапка

Г крапка з комою

А Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий  (І. Франко).

Б Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (Микола Хвильовий).

В На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (Остап Вишня).

Г Улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (Микола Хвильовий).

1 Г 2 Б 3 В 2 А

1 В 2 Г 3 А 4 Б

1 В 2 Г 3 Б 4 А

1 Г 2 В 3 Б 4 А

1 А 2 Г 3 Б 4 В

ускладнене вставним словом, відокремленим означенням й однорідними членами речення

ускладнене звертанням, відокремленою обставиною й однорідними членами речення

ускладнене вставним словом, відокремленим додатком і відокремленим означенням

ускладнене однорідними членами речення, відокремленим додатком і відокремленим означенням

Згадували свої пригоди хлоп`ячі. Вечоріло.

Хтось на роялі грає свою бентежну сонату Бетховена. Місячну сонату.

Не буде. Переніс на наступний тиждень.

Ось і вечір настав. Вітристий. Погрозливий.

Австралійською рівниною бігло величезне кенгуру.

Швидкісне шосе було прокладено через ліс.

ООН порадила запровадити санкції проти сепаратистів.

Конкурс оцінювало компетентне журі.

Я вірю в слова, що промовляють з добром і любов`ю.

Я зайшов до кабінету директора, що в кінці коридору.

Увімкнув світильник, що стоїть на тумбочці.

Я допоможу тобі, коли виконаю всі задачі й приклади.

Без коріння нічого на землі нема крім каміння.

Дехто виходячи в люди перестає бути людиною.

Ніколи пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі.

Через тумани лихі через велике горе ти світиш мені моя зоре.

На думку Василя Стуса переставши бути собою поет втрачає й себе самого.

Фантазіє богине легкокрила ти світ злотистих мрій для нас одкрила.

Радість не поділена з другом це не радість.

Має людина в собі такий живчик бажання робити добро.

Ухиляючись від боротьби за існування людина ставить на собі хрест.

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Чіпка син Мотрі почав пасти панську худобу.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Горщик розбитий невісткою золотий а свекрухою глиняний.

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє!

Стрінеться з брязкотом інших мечей з гуком нових не тюремних речей.

Вигострю виточу зброю іскристу скільки достане снаги мені й хисту.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

Очима ти сказав мені люблю.

Про дорогу скажеш кума як пройдеш по ній сама.

Не знаючи броду не лізь у воду.

Підійшовши до старовинного замку, почався дощ.

Туристи перебіжками дісталися до сувенірної крамниці.

Тут вони і подарунків собі накупили, і дощ перечекали.

Потім мандрівники перетнули площу й потрапили до твердині.

1- відокремлена обставина

2- відокремлення прикладки

2- перед підрядною частиною складного речення

1- відокремлене означення

Соняшник посіявся й виріс між чорнобривцями, а коли піднявся на весь зріст, став схожим на сонце.

- Нащо соняшник у дворі?- запитували. - Це ж олійна, а не декоративна рослина.

Але ревні охоронці порядку навскіс шарконули серпом по моєму проханню.

Я відповідав, що люблю жити під золотим брилем.

додаток, присудок

означення, обставина

означення, присудок

додаток, обставина

тире між підметом і присудком

тире при відокремленому означенні

тире в складному безсполучниковому реченні

тире між однорідними членами речення

складносурядне

складне з різними видами зв'язку

безсполучникове

складнопідрядне

складнопідрядне з підрядним умови

складнопідрядне з підрядним часу

складнопідрядне з підрядним мети

складнопідрядне з підрядним наслідку

Лиш тихо вітер кликав і дощ просився побалакати...

Хай наша слава не вмирає і наша воля хай живе!

Природа тут фантастична і фотозвіт тому доказ.

Увечері зоряне небо чекай гарної погоди на завтра.

Ми зустрілися там, де наша молодість минула.

Буває так, що в лютому весною пахне сніг.

Я виростав серед пісень, які співала тихо мати.

Недумано, негадано забігла в глухомань.

складнопідрядне з підрядним з'ясувальним

складносурядне

складнопідрядне з підрядним наслідку

складне з різними видами зв'язку

Іменник.  

Речення.

Словосполучення.

Дієслово.

Усі слова народжені діянням, трудом (В.Сухомлинський).

Слово то дивний витвір людини (В.Сухомлинський).

Розумний ви, Толику, та серце у вас мов зернина весною (М.Руденко).

Базіка не робітник (Народна творчість).

Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева ( О.Гончар).

Без знань не керуватимеш складними механізмами (З газ.).

Він був незвичний, той смуток (Т.Шевченко).

Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими (З.Тулуб).

Мова кожного народу явище давнє (Г.Нудьга).

Доля української мови сумна й героїчна водночас (Г.Нудьга).

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу (Г.Нудьга).

Мова основа культури нації, найбільший її скарб (Г.Нудьга).