Речення прості й складні, двоскладні та односкладні.

На софі сиділа начальниця Турман й, очевидячки, їх дожидала.

Ой із-за гори та буйний вітер віє.

Прохолодою повіяло з лісу.

Лист у вічність пішов разом із життям, як світло від давно згаслої одинокої зорі.

Я часто згадую своє дитинство і рідну землю.

Стара хата стоїть на схилі сопки і дивиться всіма чотирма вікнами на річечку.

Сонечко викотилось на обідній пруг і поливало гарячим промінням землю.

Листоноша стояв, обдивляючись далекі обрії.

Згадували свої пригоди хлоп`ячі. Вечоріло.

Не буде він цього робити. Переніс на наступний тиждень.

Хтось на роялі грає свою бентежну сонату Бетховена. Місячну сонату.

Ось і вечір настав. Вітристий. Погрозливий.

Як тільки зайшло сонце, заспівали пташки.

Коли вишні цвітуть пишно, то й жито квітнутиме добре.

Чого навчився, того за плечима не носити

Дощ пройшов — і Київ зеленіє.

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури.

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

Скільки мисливців полювало за лисом, а тільки Іванкові вдалося влучити. 

Весна іде, красу несе, і тій красі радіє все.

Не змовляючись, дівчина та хлопець стали під старою березою, спершись на неї плечима.

На жовтих стернях сизі гуси, від картоплищ снується дим, самотня груша, мов бабуся, тремтить над шляхом віковим.

Хто топиться, той за соломину вхопиться.

Літо дбає, зима споживає.

Люблю печальну осінь в ріднім краї. 

Хто не жалує тварини, не пожалує й людини.

Випав сніг – бережи ніг.

Настане літо і жовтий цвіт укриє липу до вершини.

Люблю весну за спів птахів і за пробудження природи.

Ревнув з лютості i з болю Бурунда i лівою рукою стис Максима за груди.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Надворі дмухав весняний весело-скажений вітер.

Нижче, у розгорнутому прогнозі доступні конкретні дані про вітер.

Пограймо зі словом «вітер».

Синоптики прогнозують грози, значні короткочасні дощі та шквалистий вітер.

Зимно, сиро, бридливо було зранку.

Мені заборонено з'їжджати з гірки.

Мені ніхто не відповідав.

У лісі пахне глицею.

дуже втомлена.

й одразу пішла готувати вечерю.

загадково посміхаючись.

на її обличчі сяяла посмішка.

3

4

5

6