Соціологія медицини для груп 3ф,3мс,ІІф КФМК

Стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів:

Порушення цілісності та життєдіяльності організму, викликані тими чи іншими структурними змінами в організмі людини.

Природній стан організму, який забезпечує нормаль­не функціонування всіх органів і систем людини. Якщо добре працюють всі органи і системи, то весь організм правильно функціонує, фізично розвивається.

Стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних виявів і що забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. В понятті "психічне здоров'я" відображені суспільні і групові норми і цінності, що регламенту­ють духовне життя людини.

Характеристика взаємодії людини і суспільства, воно є критерієм прийняття людиною соціальних норм і цінностей даного суспіль­ства; визначається прийнятністю цінностей суспільства, дієвістю згідно соціальних норм.

Аграрні патерни хвороб-це:

Спосіб життя, при якому наявна повно­та входження особистості в різні способи і форми діяльності, гармонійного поєднання соціального та біологічного в розвитку людини, ступінь соціально-біологічної адаптованості.

Комплексна наука про здо­ров я, яка вивчає фізіологічні та психологічні можіивості людини законо­мірності їх розвитку, а також способи вдосконалення з метою укріплення фізич­ного, психічного та соціального здоров'я.

Наука про суспільне здоров я як суспільне багатство та потенціал суспільства щодо охорони, укріплення, примно­ження та збереження здоров’я. 

Система діяльності направлена на охорону здоров 'я населення.

Хто вперше ввів термін санологія:

Хто вперше ввів термін валеологія:

Рівень життя-це категорії способу життя:

Якість життя-це категорії способу життя:

Стиль життя- це категорії способу життя:

Уклад життя- це кагегорії способу життя:

Специфічна система суспільства, яка с складовою соціальної сфери. Це система соціального типу, оскільки сутність і характер її складає взаємодія "лікар-пацієнт". Вона є гетерогенною системою, бо головними суб'єктами її функціонування є люди. Але крім людей ця система включає й елементи іншої природи, а саме - техніко-економічні ресурси, що складають передумови задоволення соціальної потреби в здоров'ї.

Галузь соціологічного знання, що вивчає соціальну обумовленість здоров’я населення, систему охорони здоров’я, соціальні функції, структуру та кадри медицини як соціального інституту, соціальні поняття „здоров’я” та „хвороба”, роль здоров’я у функціонуванні суспільства та життєдіяльності особистості, а також поведінку людей в сфері медицини. Це наука про закономірності формування ціннісних орієнтацій у населення до здоров’я, хвороби, медичного обслуговування, медицини та охорони здоров’я в цілому.

Наука, що вивчає вплив чинників соціального середовища на здоров’я населення і обгрунтовує заходи впливу на них шляхом оптимізації охорони здоров’я та медичної допомоги; базується на об’єднанні соціальної та медичної практики; наслідує прийоми та методи соціальної гігієни.

Формальні чи неформальні приписи, вимоги, очікування поведінки індивідів, соціальних груп, організацій.