Способи відтворення чужого мовлення 11 клас

Гаслом Євгена Чикаленка були слова: "Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини кишені".

"Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків, − переконаний Святослав Вакарчук. − Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни".

Лунають крізь час слова Тараса Шевченка:

"Свою Україну любіть.

Любіть її...

Во врем'я люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть".

Джордж Гордон Байрон стверджував: "Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може".

"Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя", − казав Сенека.

гумореска написана у формі прямої мови без пунктуаційних помилок

пунктуаційних помилок при оформленні діалогу нема, але пропущено розділові знаки при звертанні

не дотримано правил оформлення діалогу

репліки слід брати в лапки

репліки в лапки не беруть, але пишуть з малої літери

кома 1 − між частинами складного речення

кома 2 − при вставному слові

кома 3 − при відокремленій прикладці

кома 4 − між частинами складного речення

кома 5 − між частинами складного речення

"Доброта − це те, що може почути глухий і побачити сліпий", − стверджував Марк Твен.

Важко не погодитися з думкою Августина Аврелія: "Той, хто добрий, − вільний, навіть якщо він раб; той, що злий, − раб, навіть якщо він король".

Французький письменник підкреслював, що: "Бути добрим дуже легко, бути справедливим − ось що важко".

"Якщо ти чогось по-справжньому хочеш, − стверджує Пауло Коельо, − увесь Всесвіт буде сприяти тому, щоб твоє бажання здійснилося".

Ліна Костенко пише мудро:

Життя пройде, немов вода,

і відцвіте, немов вишнева гілка...

в житті одна помилка − не біда,

біда, коли усе життя − помилка.

"Станьте другом, коли вам потрібні друзі, − радить Нік Вуйчич. − Даруйте надію, коли самі потребуєте".

"Якщо ніхто не відчиняє, стукайте відразу в кілька дверей", − переконаний оптиміст.

"Усі ми можемо знайти один в одному щось недосконале, − каже він і додає. − Але я волію шукати частинки золота".

"Ми не маємо жити в очікуванні того, що щастя настане, коли придбаємо якусь річ, − пояснює зі сцени Нік. − Щастя має бути з нами постійно".

Оратор зауважує: "Ви повинні зрозуміти, що відразу отримати відповіді часом неможливо".

Відома істина: "Коли ви не готові прийняти себе, то ще менше готові прийняти інших".

Коли вам буде важко, подумайте: "У світі багато проблем, які мене не торкнулися. Моє життя в тисячу разів легше, ніж життя багатьох людей".

"Я дуже рано зрозумів, що просити про допомогу можна й потрібно, − зізнається промовець і пояснює: − Нормальне у вас тіло чи ні, але є речі, з якими неможливо впоратися самотужки".

Коли не знаєте, як чинити, дослухайтеся до Ніка Вуйчича: "Спробуйте зазирнути в кінець власного життя, щоб, опинившись в цій точці, ні про що не шкодувати".

"Любові немає діла до того, що ти можеш і чого не можеш, ким є і ким не можеш бути. Справжня любов дивиться прямо в серце!", − так уважає чоловік без рук і ніг, але це не завадило йому стати батьком двох дітей.

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" − не втримався Хаєцький.

"Гриміла наша міноментна та гриміти буде!", − запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому − "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"Ти, Михайле, − кажу, − хоч би разочок на неї глянув. Бач, як вона до тебе світиться".

Мама довго мовчить, потім зітхає й каже: "Вона любила твого тата. А ти на нього схожий..."

"Цирк? − перепитав Оверко, − Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять".

"З тобою мова буде потім, − сказав Іван. − а я служу революції, Інтернаціоналу".

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: "Причому тут пісні?"

"Хтось нетутешній, − бурчав крізь зуби. − Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові − тайгові не порушать закону".

"Мова − то серце народу; гине мова − гине народ", це спостереження І. Огієнка містить у собі велику і сумну правду.

Т. Шевченко був глибоко переконаний, що український народ порве кайдани колоніалізму, тому й заявляв − "Борітеся − поборете!"

Т. Шевченко вірив у велике майбутнє України й українського народу й палко закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає...