Способи вираження підмета і присудка

Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

« Добре» й « швидко» бувають разом рідко.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

іменник або прикметник

дієслово в неозначеній формі (інфінітив), іменник

іменник в Н.в., числівник, займенник, прикметник в значенні і менника, інфінітив

іменник, займенник

тигра

шакалів

зграя шакалів

цілком

Два хитрих мудрого не переважать.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Он ідуть закохані і юні.

Чуже переступи, та не займи.

Я хочу погостювати в батька-матері.

У нас піснями тепла вся земля.

Ще мене з колиски люба мати вчила мову рідну шанувати.

Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

Це була лебедина пісня композитора.

До лісу було рукою подати.

Ми змусили його розв`язати язика.

Я стою непорушно і печу раків.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

Дівчина почала вишивати скатертину.

Зараз же сідай і пиши лист до матері.

Учні були вчора на екскурсії у заповіднику.

Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

присудок

додаток

підмет

означення

Прожити вік – не поле перейти.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

На давніх партизанських тропах лишилась спогадом війна.

Весь день на дротах коливається дощик.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева. 

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Так, я буду крізь сльози сміятись…  

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева. 

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Так, я буду крізь сльози сміятись…  

Складений дієслівний

Простий

Складений іменний

І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'я й води (Л.Костенко)

Хто топиться, той за соломинку вхопиться (Нар.творчість)

Любить свій край - це для народу жити, боротися за юне, за нове (В.Сосюра)

Меланка з Гафійкою теж заробляли (М.Коцюбинський)

Ні, любий тату, я буду слухатись (Леся Українка)

Я хочу вам про рідний край сказать (Олександр Олесь)

Буду я навчатись мови-блискавиці в клекоті гарячім кованої криці... (А.Малишко)

Оженитися - не дощик переждати (Нар.творчість)

Кожну деталь ретельно перевіряв майстер.

Смачний обід приготувала моя сестра.

Такі вишиванки Маруся бачила в краєзнавчому музеї.

Ковзани мені подарував дідусь.

Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

« Добре» й « швидко» бувають разом рідко.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

Ми з Віктором мовчки киваємо головами.

На вулицях блідне священний той день.

Все пахне молодістю і життям.

Десь далеко з-за діброви лине «кру».

Рідна мова – глибока сфера.

Я з тобою ні разу за руку не взявся.

Один служив у армії, другий працював на заводі.

Небо чисте, темне, запашне.

Іменник.  

Власна назва.

Дієслово.

Числівник