СПР

Щасливий,  хто  сни має милі.

Скільки  голів, стільки й умів.

Виспівує та щебече,  поки  місяць зійде.

 Немає такого дерева,  щоб  на нього птиці не сідали.

  Хоча  була північ, спати ие хотілося.

Де  кров текла козацька, трава зеленіє.

Куди  серце летить, туди й око глядить.

  Звідки  ласка, звідти й казка.

Та не злічить віків,  що  встигли вже пройти.

Добре тому ковалеві,  що  на обидві руки кує.

Не писав я до тебе в останні два дні через те,  що  був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком,  що  дали віки.

 Здавна відомо, що заборонений плід найсолодший.

Минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє.

А наше діло — все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти.

Доки людина не втратила здатності червоніти, вона ще людина.

Невесело на світі жить, коли нема кого любить.

Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив.

Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.

Твій дух не став приниженим і плоским, хоч слала доля чорні килими.

Ця подорож неждана,  як  грім на сніжній рівнині.

 А може, то така правда,  як  на вербі груші.

 Це було,  як  співав соловей над рікою.

Розкажи мені, зоре,  як  правильно жити.