Тематичне оцінювання № 5

Виражають ставлення мовця до висловленої думки.

Доповнюють основну думку, увиразнюють її.

Називають того, до кого (чого) звернено мову.

Містять побіжні зауваження до змісту.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

І тиха осінь, мрійна, яснолиста, несла в серця надію і тривогу.

Сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився.

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть після означуваного слова.

Непоширене означення, виражене прикметником та дієприкметником, стосується особового займенника.

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, віддалене від означуваного слова іншими членами речення.

Непоширене означення, виражене прикметником та дієприкметником, стоїть після іменника, перед яким уже є означення.

Тире між підметом і присудком, вираженими іменниками, на місці пропущеної дієслівної зв’язки.

Тире перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення.

Тире відокремлюється в кінці речення поширена прикладка. перед якою можна, не змінюючи змісту, вставити а саме.

Тире на місці пропущеного члена речення, переважно присудка.

Долі-ворожки тасуючи дні до покупців горнулись.

Як важко стукать у чужі оселі бездомним бувши на своїй землі!

Сахається розгублена душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Солодкою стрілою пізній цвіт скрадаючися приморозок ранить.

Однорідні присудки, відокремлена поширена обставина, вставне слово.

Відокремлена обставина, однорідні присудки, вставне слово.

Вставне слово, відокремлена поширена обставина, однорідні присудки.

Вставне слово, однорідні присудки, відокремлена поширена обставина.

Краще вмерти стоячи як жити на колінах.

Я йшов швидко не дивлячись собі під ноги.

І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води.

Натомившись спить дочка його рідна, у світі єдина.

Десь далеко за темною смугою лісу обізвався грім.

Віз м’яко котився ще не в’їждженою дорогою.

Омиті музикою згадок сади ковтають пил міжселищних доріг.

Настала осінь з вітрами холодними з дощами дрібними.

Світло-сірі лінії тяглися аж до горизонту і губилися там, у крутому місиві.

Нарешті сніг закружляв, лапатий і сріблястий.

За Мотрею стояв Карно, у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна.

Згори мені було видно все село — велике, незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами.

Буває, зупиняться вчителі просто серед вулиці, притихнувши, проводжають той лєтючрій гомін.

Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи.

Якбрі ви знали паничі, де люди плачуть, живучи»...

Десь за ланами гомонів, затихаючи, грім.

Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають златоголовою.

Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий.

Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій...

Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік.

Згідно з розкладом, поїзд із столиці прибув до Харкова о шостій тридцять.

Працюючи вправно і зосереджено, він закінчив контрольну роботу найперший у класі.

Не зважаючи на втому, нам запропонували поїхати на екскурсію.

Розписуючи хати, майстри використовували фарби переважно рослинного походження.