Тире між підметом і присудком

Ми українці.

Серце не камінь.

Новорічна ніч як казка

За типом плода кавун ягода

П'ять плюс два сім.

Бджола відома трудівниця...

Лелека символ батьківщини, сімейного щастя

 Він надзвичайно відповідальна людина.

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

От вони ці горожани!

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Небо над дорогою синій кришталь

 Мої слова не зброя, а ридання.

Двічі по два чотири.

Душа моя пустка холодна й німа.

Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Мистецтво найкращий педагог.

 Говорити річ нудна.

Вірний приятель то найбільший скарб.

 То кремень, а не чоловік.

Усе геніальне просте.

Мова не полова

Мова одяг думок.

 Собор як свіча.

 Сини як зима і літо.

 Кохання не іграшка.

Два по два чотири

 Квітки конвалії найніжніші.

Життя прожити не поле перейти.

Поле як море.

Шість і чотири десять.

 Сміле слово то наші гармати.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Місто маленьке, обивательське.

Серце не камінь

Ми студенти

Старість не радість.

Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Україна це ексклюзив

 День довгий, безконечний, тривожний.

 Вода з вогнем не товариші.

Весна дівчисько в ластовинні.

 Сиротою жити сльози лити.

Життя прожити не поле перейти

Два по два чотири

Бути патріотом то любити свою Батьківщину

Століття зморшка на чолі землі

Мандрувати світ відкривати