Тире між підметом і присудком

А З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Б Мова зайшла про поему „Аve Маrіа” охтирську книгу Багряного.

В У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Г От вони ці горожани!

Д Сталося все що мусило статись.

А Не будь тією людиною що догори щетиною

Б Думай не думай а вище себе не плигнеш.

В Не міряй всіх на свій аршин.

Г На гривеник покупки а на карбованець крику.

Д Небо над дорогою синій кришталь.

А  Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

Б  Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні?

В  Наша ж історія культури це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали перші його будівники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм давно перетворився б на руїни.

Г  Київ це те місце, звідки тягнуться і куди стягуються всі нитки нашого культурного буття, а Софія – його образ.

Д  Він надзвичайно відповідальна людина.

А  Мої слова не зброя, а ридання.

Б  Двічі по два чотири.

В  Душа моя пустка холодна й німа.

Г  Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Д Ці квіти спогади про світлі дні.

А  Мистецтво найкращий педагог.

Б  Говорити річ нудна.

В  Вірний приятель то найбільший скарб.

Г  То кремень, а не чоловік.

Д  Хліб усьому голова.

А  Усе геніальне просте.

Б   Собор як свіча.

В  Мова не полова

Г  Мова одяг думок.

 Д Ти втілення добра.

А  Книги морська глибина.

Б  Сини як зима і літо.

В  Кохання не іграшка.

Г  Усі дерева вкриті інеєм.

Д  Квітки конвалії найніжніші.

А  Усі ми не в тім’я биті.

Б   У ці дні ранки тепліші.

В  Літні канікули улюблена пора.

Г  Черешні в нашому саду розкішні.

Д  Краса Дніпра оспівана в піснях.

А «Віють вітри…» за жанром пісня.

Б Життя прожити не поле перейти.

В Сміле слово то наші гармати.

Г Шість і чотири десять.

Д Поле як море.

А  Набо як склепіння матове.

Б  Місто маленьке, обивательське.

В  Бук, як відомо, міцне дерево.

Г  Чиста вода як сльоза.

Д  Вірний приятель то найбільший скарб.

А  Старість не радість.

Б  Земля мов казка.

В  Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Г  Ти між зірками одна.

Д  День довгий, безконечний, тривожний.

А  Сиротою жити сльози лити.

Б  Весна дівчисько в ластовинні.

В  З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Г  Марудна справа жити без баталій.

Д  Вода з вогнем не товариші.

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Мова зайшла про поему „Аve Маrіа” охтирську книгу Багряного.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

От вони ці горожани!

 Сталося все що мусило статись.

Найважливіша річ в житті сміливо йти до мрії 

Вічний революціонер дух, що тіло рве до бою 

Поезія це завжди неповторність 

 Чорний колір то моя вуаль

 А ми живі