тире у безсполучниковому складному реченні

Сіли перепочити і раптом помітили: хтось до них іде (В. Канівець).

Боятися вовків – у ліс не ходити (Народна творчість).

Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Шевченко).

Побув би у нас ще трохи – ви його і говорити навчили б (М. Стельмах).

 Частини поєднуються за допомогою сурядних сполучників

 Частини поєднуються за допомогою підрядних сполучників

 Частини поєднуються за допомогою інтонації

Учора в дощ зайшов до мене Блок, поусміхався дивними очима, постояв трохи, тихий од думок, й пішов, знизавши мокрими плечима.

Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених.

Змарніє день, зіщуляться берези, замре коріння в сизій мерзлоті.

У мерехтінні маятників мідних, округлені, як очі камбали, дзигарики замовників безслідних на підвіконні цокали, ішли.

Простугоніло смутком вечоровим / хитнуло тиші синій оксамит.

Усі вже звикли / геніїв немає.

Дощі наллють під хатою калюжу / стоять хороми при мілкій воді.

Я знаю / слабкість - це одна з диверсій.

бо йому не хочеться скидати своє пишне вбрання.

йому ось-ось треба скидати своє пишне вбрання.

і вітер несміливо грається його пишним убранням.

його пишним убранням милуються спорожнілі ниви.

Кому

Тире

Двокрапку

Крапку з комою

Кому

Тире

Крапку з комою

Двокрапку

 На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

 Замовкніть усі великий час прийшов. 

 Знаю з попелу сходять квіти.

Настане ніч  тобі насниться недремний сад в цвіту, в зірках. 

Переконаний краса врятує світ.

Пам’ятай читати корисно.

Важко в навчанні легко в труді.

Срібно бриніло чаїне крило біле вітрило за обрій манило.

Сонце зійде лід розтане.

Знай одно не каюсь я не плачу.

Летять і квилять в небі журавлі цвітуть сади пшениця колоситься.

 Не вродив мак пробудемо й так.

Тільки вітер слово скаже - забринить пшениця.

Подивлюсь на стежину: побачиться матері слід.

Принишкло зомліле море: схилились над морем гори і слухали наші кроки.

Ось послухай; десь за гаєм соловей заплакав враз.

Причинові

Одночасність подій

Протиставлення

Наслідкові

1

2

3

4

5

вихром закружляв сухе опале листя.

задощило.

останнє листя впало додолу.

зриваючи останнє листя з дерев.

Завагавсь у мряці день / сонцю бути чи дощеві?

А я пізнав риторики й інфими і так скажу / душа живе не ними.

Зима старенькі стріхи залатала / сніги рожево міняться в полях.

Заворожили ворони світанок / не сходить сонце.

бо йому не хочеться скидати своє пишне вбрання.

йому ось-ось треба скидати своє пишне вбрання.

і вітер несміливо грається його пишним убранням.

його пишним убранням милуються спорожнілі ниви.

Ми можем загинуть / не згине народ.

Мені відкрилась істина печальна / життя зникає, як ріка Почайна.

Здушили сльози / не виходь на люди.

Блискоче ніч перлиною Растреллі / з гори збігає Боричів узвіз.

Простугоніло смутком вечоровим / хитнуло тиші синій оксамит.

Усі вже звикли / геніїв немає.

Дощі наллють під хатою калюжу / стоять хороми при мілкій воді.

Я знаю / слабкість - це одна з диверсій.

та ген під небом зеленів місточок.

душі було незатишно й самотньо.

дарма що сонце хмари розігнало.

немов у дитинство кликало мене.

Учора в дощ зайшов до мене Блок, поусміхався дивними очима, постояв трохи, тихий од думок, й пішов, знизавши мокрими плечима.

Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених.

Змарніє день, зіщуляться берези, замре коріння в сизій мерзлоті.

У мерехтінні маятників мідних, округлені, як очі камбали, дзигарики замовників безслідних на підвіконні цокали, ішли.