Українська мова (екстернат) 9 клас

розділ мовознавста, який вивчає лексичне значення слова

розділ мовознавста, який вивчає словосполучення і речення

розділ мовознавста, який вивчає слова у словосполученні.

Речення з двома граматичними основами

Речення з однією граматичною основою

Речення або з підметом, або з присудком

Речення без другорядних членів речення

Коні заспокоїлися, і хлопчик підбіг до стайні.

Така робота мусить бути добровільною.   

Надворі травень, і на душі весняно.

Цвіте акація рожево, і добре так, і солодко мені. 

Минуле не вернуть не виправить минуле.

Увага, оголошено повітряну тривогу.

Ти підеш сьогодні до Микити? 

О слово рідне хто без тебе я? 

Ждатиму тебе я там, де вишня біла.

Старі фотографії на стіл поклади, дитячі історії смішні розкажи.

Вона носила квіти в волоссі, і ними грався він і ще вітер.

Коли ми йшли вдвох полем, моя душа, мов мак, цвіла.

коли огортає справжня весна

щоб ми найбільше любили

де ми найбільше любимо

як дуже сильно любимо

Кажуть що найсильніші ті люди яких колись ламали.

Хай буде весна коли ми стоїмо до кінці і нас не зламає війна.

Даруйте своїм рідним тепло без приводу й без причини.

Я намалюю дивну акварель заходить сонце на спочинок.

а ми все ще лежали горілиць.

і раптово ринув дощ.

де сонце ховало свої промені.

коли ще тільки починало сутеніти.

Опеньки з’явилися – літо скінчилося.

Свій, не свій – на дорозі не стій.

Багато снігу – багато хліба.

Де сніг буде – хліба прибуде, де вода розіллється – сіна набереться.

 [ ] , [ ] , [ ], [ ]

[ ], [ ]

[ ], [ ], [ ]

Сірі тумани курилися над нашою землею, брудні та важкі хмари вистилали  високе небо, холодний вітер переганяв їх з одного боку на другий.

І пахне сіно лугове, і зав’язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці живе на славний досвіток надія.

Я  кажу: не було б Дон-Кіхотів, вже б давно посивіла земля.

Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні,  і падає сон у траву.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців. 

Був прозорий сонячний ранок, і мовчазні навколишні простори, дбайливо устелені сріблистим сніговим килимом, так ясніли навпроти сонця, що аж сліпило очі. 

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, - він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Бувають дивні на землі діла – серед зими черешня розцвіла.

Шматка землі немає під ногами, в яку ще б міг упертися Антей.

Старий підводиться і, навіть не прощаючись, зникає десь внизу за курганом.

Увечері, коли западає сонце і надходить тінь, розливається над селом лагідний дзвін.

Стоять розпашілі, зачувши весну, верболози.

І, налякані нашою ватагою, налякані нашими батогами-голосами, то з-під одного, то з-під другого куща схоплюються зайці, прудко біжить униз.

День стояв сірий, глухий, важкі темно-сизі хмари висіли низько над землею.

Я знав міста, ліси і гори і в морі бачив кораблі.