Українські землі у складі Російської імперії на початку ХХ ст. (аграрна реформа Столипіна в Україні)

від 1906 р.

від 1916 р.

від 1926 р.

від 1896 р.

руй­нування селянської общини

передача землі селянам у приватну власність (ху­тір чи відруб)

реприватизація землі

переселення селян у ма­лозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу.

Скасування приватного селянського землеволодіння.

Розвиток товарно-грошових відносин на селі, перетворення України на житницю Європи

 Розвиток особистої ініціативи й конкуренції.

 Прискорення процесу переходу українського села на промислову основу

Встановлення низьких цін на поміщицькі землі, що робило їх доступними для багатьох селян

Припинення боротьби безземельних і малоземельних селян проти по­міщиків і сільських багатіїв

Збільшення кількості селян, які змушені були йти до міста, поповню­ючи ряди робітничого классу

Вихід з «подвірного господарства» та закріплення за кож­ним господарем землі, яка йому належить на правах приват­ної власності.

Угіддя (ліс, сіножаті) переходили у володіння держави

Перерозподіл селянської землі на користь бідних селян

Надання кредитної допомоги селянам через Селянський банк, що скупав землі в поміщиків і продавав селянам (в ос­новному заможним) та видавав їм позички на 55 років

Переселення селян на вільні землі за Уралом і на Далекому Сход

Поліпшення складного економічного й політичного становища Ро­сійської імперії.

Підвищення ефективності сільського господарства, посилення йо­го товарності (тобто збільшення кількості сільськогосподарської продукції, призначеної для продажу).

Утворення на селі міцної групи заможних господарств, які мали протистояти революційним виступам і бути опорою царату.

Вирішення проблеми депопуляції

Створити колгоспи