Ускладнене речення: звертання

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Ця річечка- Дніпра тоненька синя доня.

Добридень тобі Україно моя!

Подарували Тарасику нові книги.

Не вмирає наша слава і воля святая

Біла, хато, писанка яскрава!

Возрадуйся, мій сивочолий Києве!

Виростай, дитино й пам*ятай свій край.

Спасибі мамо, за недоспані ночі.

А що, тепер Марусю знаєш що значить в світі самота?

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу.

Україно п’ю твої зіниці!

Подивися, сестро, на тихі води Дніпра, на міць, яку вони ховають.

Місяцю, посвіти, щоб ніч була ясніша!

Спи, мій миленький, засинай!

Прилети до мене, голубе, принеси хорошу звістку.

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони!

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Сину, повертайся скоріше.

Добрий день вам, дідусю та бабусю!

Мамо, я зараз буду робити домашнє завдання.

Сяй, сонечко, для нас своїм теплом!

Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці. 

Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людський доходь.

На волоссі твоєму, кохана, діадема з проміння цвіте.

Чого ж, ти, мовчиш сивий вітряче? 

Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі розвійтесь, як тихе зітхання;

Ні, не бійся Тоню, то просто була система парашута така;

Слухай Кроте як же це воно в нас так вийшло, що за всю мандрівку ти ні разу не розсердився.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

Годі вам, гурт молодих і прихильних, марні слова промовлять;

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла;

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць;

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

підметом

будь-яким

присудком

не буває членом речення

А Печаль і радість, повніть моє горе...

Б Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

В О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Г Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

Д О море, дай нам глибини!

А Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Б Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

В Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Г Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Д Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої і небеса, і води.

А Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти.

Б Мій брат Богдан, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

В Безмежнеє поле в сніжному завою, ох,дай мені обширу й волі!

Г Ще краще було б, пане Лесю під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку.

Д А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?

А Так ніхто не кохав!

Б Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм русявим журавлям.

В О люди люди свою душу не замикайте на замки!

Г Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Д Хто ти, мрія чи сон?

А Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Б Гей, ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли, ви, облетіли цвітом на калині.

В Мій друже, я Красу люблю

Г Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю

Д Прости мене, мій синочку!

А Сину мій Тимоше то ж був наказ.

Б Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє.

В Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід!

Г Зласкався доле над моїм народом

Д Поклін тобі моя зів’яла квітко невідступна мріє!

Ти, мій хлопче, українець!

Не хили ти голі віти, саде, мій!

Добридень вам, дідусю та бабусю! 

Любий тату, запрягайте коника мені. 

Оксано, Україна, доле моя

брате, батьку, дитинка

брате Санчо, веснонька, моя доня

мово рідна, друже, Євгеніє