Ускладнене та неускладнене просте речення

Мовчить мій цілий світ загорнутий в лихі словесні целофани.

Праця людини окраса і слава.

Усе одно наша правда зверху.

І ніхто того не чув не знав і не бачив опріч Марка маленького.

Здраствуй липню кучерявий!

Я вже тоді повірте все оце обміркував.

Гарна нивка та чужа.

Остап хлібороб справжній.

Жахіть війни на щастя ви не назнали.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Обличчя майстра лишилося підкреслено привітним.

Над головами плавали рожеві хмарки схожі на медуз.

Їхав вершник у людей питався чи далекий шлях йому зостався.

Я чув як серце жалібно кричить щоб ворога лежачого не бить.

Не в'яжи мені крила чайка вітра просила.

Колись говорили що наша земля наповнена молоком і медом.

Томилась вільха безсило опустивши крила.

Тихо і ясно над лісовим озеречком.

У руку взяв зерно важке і повне.

Мене весь час то палило, то морозило.

Він знав що це вже останній спалах того великого вогню.

А ще я люблю коли з лісу несподівано вигулькне хатина.

Христя питає чоловіка чи не час уже обідати.

"Чи не час нам в дорогу?" - спитала Соломія.