Узагальнення вивченого про просте ускладнене речення (до уроку в 11 класі, профіль)

А) Але хто мені заперечить перевернути світ?

Б) Благословляє дух ширококрилий солодкий світ.

В) Світи щодня лампаду Кіпріді добрій.

Г) І над нами, й під нами горять світи…

А) Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний.

Б) Бо хто ж твоїй науці допоможе на певний шлях ступити з манівців.

В) Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні.

Г) Прекрасна пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія – оце твоя, поезіє, дорога.

А) І чудно правий уші з них прищулив…

Б) Чи янголи нам свічі засвітили по довгих муках безсердечних літ…

В) Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті.

Г) Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік…

А) Зорі віддати дітям – хай граються.

Б) Ось – блиском – булаву гранчасту скеровую лише вперед…

В) І сниться степ Твій, сняться луки і на узгір’ях – вітряки. 

Г) Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні.

А) Хай мовчать Америки й Росії…

Б) Як же я без друзів обійдуся?

В) На мертвім полі стану помолитися…

Г) Чому стилетом був мій стилос…

А) У теплі дні збирання винограду її він стрів.

Б) Вона верталась із ясного саду.

В) Гукнула свіжо й весело на мулів.

Г) Добре бути молодим у теплі дні збирання винограду.

А) Учневі негоже не шанувати визнаних взірців.

Б) Я виноград відновлення у ніч несу.

В) Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!

Г) Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі.

А) Все сняться матернії руки, стара солома рідних стріх…

Б) Внук кремезного чумака, січовика блідий праправнук, я закохавсь в гучних віках…

В) А я там весен вербний пух і дух землі – з дитинства нюхав.

Г) Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

А) І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

 і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Б) Ненаглядна, злюща, чудова, я без тебе не можу жить!

В) А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, і срібло на травах, і золото на колосках.

Г) Хтось ними плакав, мучився, болів із них почав і ними ж і завершив.

А) У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

Б) Простір блакитно-білий і сонце золотий небесний квіт.

В) Три радості у мене неодіймані самотність труд мовчання.

Г) Одні були царівен не гірш а другі як бідні Міньйони. 

А) Ви знаєте як липа шелестить?

Б) Кленусь тобі веселий світе кленусь тобі моє дитя…

В) А тут молюсь убогий митар шукаю Твій вогненний слід…

Г) Де постать мила в білому убранні?

А) Чужа земля чужі похмурі люди й саме життя здається вже чуже.

Б) Здається ж люди все у них людське…

В) Здається дивом кожне слово…

Г) Здається часу і не гаю а не встигаю не встигаю…