Узагальнення й систематизація вивченого №1 за темою “Повторення. Пряма й непряма мова”

А Жнива щороку мали свою пору, освячену святами, овіяну піснями.

Б Укріплення складалося з кількох рядів возів зсунутих і скріплених між собою.

В А в долині ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами та калиною потічок.

Г Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав.

А Він удома наодинці буде байдики бити.

Його то забували, то знову згадували.

Однак на тих фрагментах ні імені друкаря, ні дати, ні місця друку не зафіксовано.

Мені пощастило не втрутитися у цю неприємну справу

Чумаки рідко сумували ніколи не втрачали бадьорості й веселого настрою.

Стежка крутилася по прибережних горбах одбігала вліво.

Арсенові набридало дивитися на поплавки і він часто засинав.

Лисиця задріботіла передніми лапами замолотила хвостом по землі й лягла.

Річка свічадо своє розгорнула, і красувалась, і цвіла,і усміхалась.

Вогнища тліють, і горять, і жаріють, і вогневіють десь у лісовій гущавині.

І гніт, і неволя, і кров ─ усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка і зелені луги, й солов’їні гаї.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

«От би Ніні це побачити, от би вона зраділа, – пурхнула в моїй голові думка».

В Україні кажуть: «Веселка воду п’є». 

«Ну, з богом!», – сказав дядько Тихін.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів- «Моя перша вчителька.»

Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо.

Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Марія Олексіївна запитала в нас, хто не виконав домашнього завдання. 

Чим же він цей авторитет здобув запитала вчителька.

Пам'ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!

Будьте люде закликав Шевченко своїх співвітчизників.

Мамко гукаю сміючись та ви ж в мене ще зовсім молоденькі!

Твоє ім’я наповнить душу сонцем і печаллю.

Над селом, над полем, над борами райдуга біжить...

Ночі ті, та гітара й жоржини, може, сняться тепер і тобі.

Шипшини кущ у мене під вікном цвіте блідо-рожевим, ніжним цвітом.

Не зрозумівши дівчинка запитала ще раз. 

Старі верби стоять похнюпившись.

Я радіючи дивлюсь на сади в цвіту. 

Умившись дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.

Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок...

«Люди, що створили цю живу красу, мабуть, у душі ─ поети»,- подумав я, оглядаючи все навколо.

Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки

В. Сухомлинський говорив, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».

Супроводжуючи гостей, ми були приємно вражені їхньою зацікавленістю нашим краєм.

Зібравшись на стадіоні, спортсмени розпочали тренування.  

Не засвоївши добре правил уживання апострофа, у мене знову були помилки.

Згадуючи своє дитинство, я так захотіла знову побувати в ньому.