Узагальнення й систематизація вивченого Пунктуація простого речення.

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко.

 Поблискують черешеньки в листі зелененькім.

 Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків.

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Обіймала за шию Івана, тулячи до його лиця біляву голівку, стиха співала йому над вухом. (відокремлена обставина) 

 Але він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі. (відокремлене означення) 

 На розі бульвару, під годинником, продавали синювато-білі проліски. (уточнювальна обставина) 

 Другого дня, після приїзду Сірка, надвечір, прибіг Заливай. (відокремлена прикладка) 

варіанти відповідей

 А 1 в 2 д 3 г 4 а

  Б 1 г 2 д 3 в 4 б

  В 1 г 2 а 3 д 4 в

 Г 1 в 2 д 3 а 4 г

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

 А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

який має високий авторитет серед учнів і колег

  осліплений яскравим сонцем

і очікує колегу

 наш друг і наставник

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

 Гай лежав розпластавшись.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

 Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

"Скільки буде 8+15?",—сказала вчителька.

Андрій говорить:"Хто високо пригає?"

Олеся кричить:"рятуйте! рятуйте!"

Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти.

Узяв той хлопець з собою кошлату, як у печенігів, шапку і вуздечку, а точніше, обротьку, що не дзеленчить вудилами.

Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок у Тихона не піднімалася рука.

відокремлене означення

відокремлений додаток

відокремлену прикладку

відокремлену обставину

Онучка запитувала в дідуся, коли у нього день народження.

Онучка запитувала: "А коли у тебе день народження дідусю?"

"Я хочу дізнатися, коли у тебе день народження, дідусю?" - запитувала онучка.

Дивна річ лежить переді мною.

Дивна річ лебеді залишилися зимувати в селі.

Дорога без попутника здається довгою.

З цього місця все видно добре.

Ти біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Я згадую, нене, ті дивні пісні, що ти нам в дитинстві співала.

Стара, похила батьківська хатино, завжди для тебе я - мала дитина.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії.

Марійко ти хочеш бути письменницею?

Так хочеться зробити тебе кращою моя країно.

Нехай тобі моя доню насниться дивовижний світ Задзеркалля.

Нам усім потрібно шукати спільну мову друзі.

Темна нічка невидна, гей, осіння, холодна.

Ой, пісне, чому, як той птах, не летиш.

О краю мій, тополею рости.

Анумо, в ліс ходімо, хай дощ проходить мимо.

І.Франко писав, що книги - морська глибина.

Лікар запитав про те, як почуває себе пацієнт.

Пророчо звучать слова Кобзаря: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь...»

Товариш сказав, що прийде до мене в гості.

Листочки з вітриком шептались - «Голубчику, ще, ще дихни!»

«Чи всі ви живі і здорові?», – гукнула Миша Пацюкові.

«Дозвольте і мені, панове, річ держать», - тут обізвалася Лисиця. 

Здоровенькі були! – "обидві Мухи загули".