Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій осінній траві на круглій павутині попід стріхою.

Часом буває на чужині мені присняться гори сині ліси зелені ниви срібні.

Іноді все в цьому світі уявляється мені синім тополі над дорогою дощі.

Заправляють борщ по-різному але зазвичай використовують сало часник і цибулю.

Мед віск квітковий пилок, маточне молочко, бджолина отрута сприяють продовженню життя людини.

Мене спиняє біла піна гречок запашна й легка наче збита крилами бджіл.

Є й цибуля і ягоди і всяка зеленина петрушка кропива кріп.

На ще вогких пагорбах з’явилися квіти: яскраво-жовта мати-й-мачуха й волохатий сон.

І раптом усе ожило: і ліси, і ставки, і степи.

На Хортиці ветеринарам доводилось лікувати багатьох тварин: вовків, лісових котів, оленів, борсуків, зайців.

Ми любили бродити скрізь: в лісі, на полі, берегом річки чи ставка.

ту ж синтаксичну роль, що й однорідні члени речення

підмета

присудка

Уся земля мов килимом блакитним покрилася від фіалкового цвіту.

Усе навколо завмерло в очікуванні грози: і ліс, і поле, і птахи, і тварини.

Щастя потрібно шукати в дрібницях: у бруньці навесні, у запаху скошеної трави, у соковитій м'якоті кавуна.

Кожен кущик кожна стежка усе було знайоме до болю.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів. 

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук. 

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами. 

Навколо все миготіло різнокольоровими вогнями