Види присудків

Стежка вузенька (І. Сенченко).

Цілий каскад водоспадів можна побачити на річках Пістинці, Яремчі (А. Денисенко).

Високе синє небо в лісі здавалося ще дальшим і недоступнішим (Є. Гуцало).

Наша історія — це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем (М. Горинь).

Рід князів Острозьких був відомий з давніх-давен (О. Іваненко).

Стежечка вив'юнилася до велетенського кряжистого дуба на чистій галяві (Є. Гуцало).

Уже стояла пополудня пора (Є. Гуцало).

По синіх водах небес плив місяць (Є. Гуцало).

Мова кожного народу явище давнє (Г. Нудьга).

Доля української мови сумна й героїчна водночас (Г. Нудьга).

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу (Г. Нудьга).

Мова основа культури нації, найбільший її скарб (Г. Нудьга).

У Михайлівці живуть люди стримані (І. Сенченко).

Чебреці не хвилюються від вітру і не сохнуть від сонця (І. Сенченко).

 Без застосування одиниць виміру часу люди не змогли б існувати (З кн. «Я пізнаю світ»).

Великдень — день особливий (Л. Орел).

Воля пахла настроєм лугових трав і молодого сіна (В. Дрозд).

Я прагнув забратися на самісіньку вершину сосни (Ю. Збанацький).

За городом тихою срібною гладінню розлився ставок (М. Красуцький).

Блискавки розривали тьму на шмаття (В. Рубан).

Я сидів на ґанку з важкою душею... (О. Кониський).

Гришка почав пригадувати (Б. Антоненко-Давидович).

За Дніпром плив довгий журавлиний ключ (Ю. Мушкетик).

За горами почався болотистий ліс (В. Рубан).

Життя це пізнання світу (П. Загребельний).

Серед інших дітей малий Мирон несміливий і непроворний (І. Франко).

Конвалія отруйна (М. Приходько).

Рідна пісня наче срібний струмочок (Ю. Мушкетик).

На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека (В. Дрозд).

Орда хотіла накрити чорними крилами Україну (Б. Харчук).

Почувся шерхіт босих хлоп'ячих ніг (В. Дрозд).

День був літній, спекотний (М Красуцький).

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їно. (Д. Павличко)

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей. (М. Рильський)

З лотоків летять діаманти, млиновеє коло шумить. (Леся Українка)

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті!

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Вести всі роботи з дотриманням графіка — золоте правило.

Найбільша наша турбота — виробити спільні рекомендації.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Передавати досвід молодим — найбільше щастя.

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова не полова

Мова одяг думок.