Види складнопідрядних речень

Будеш сіяти з сумом – вродить печаль.

 Гора така, що з неї спускалися цілий день.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

 Ніч колихала так ласкаво, проте не спалося ніяк.

Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Навкруги так тихо, що росинка з листя не скотиться.

Буває, що й новий птах старої пісні співає.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

П’яно чарує шелест пшениці, що переплітається з дзвониками та берізкою.

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь-якої теорії, є всесильний час.

Де праця, там і пісня.

Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси

Добрими вважалися дні, коли на небі повний місяць.

Якщо парубків пускали до хати, вони розігрували різні жартівливі сценки.

Майже повсюди на Гуцульщині, було поширеним вірування в те, що в передноворічний вечір худоба розмовляє між собою.

Адже під руку київського державця має перейти земля Подніпров`я, що віднині поєдналась із великими просторами інших племен слов`янських.

Означальні, з'ясувальні, обставинні

Обставинні, складні, прості

Означальні, обставинні, допустові

З'ясувальні, обставинні, порівняльні

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.

Старе поволі забувається, а нового не варто порушувати.

Треба дати зрозуміти, що світ наш не замерзає і не згасає

У повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Розплилася музика: вона одразу брала кож­ного за серце, виймала з душі власну струнку.

Наука є найкращою, міцною опорою у житті, якими б не були її мінливості.

Який наш край багатий, який наш люд завзятий, який прекрасний по­двиг вершиться на землі!

Я розкривав перед дітьми образи людей, іме­на яких стали для багатьох поколінь провідною зіркою.

Далеч ховалась у млі, до неї можна було долетіти хіба що думкою.

Коли нам довго не відписують, хапаємось останньої ілюзії: лист, оче­видно, пропав на пошті.

Позаздриш долі берези, верби, явора, калини, що зеленіють у людській пам'яті.

Коліна приклонивши, як Почаїв, стоїть душа перед усім святим.

Всесвітові, як твердять учені, приблизно 20 мільярдів років.

Ми, як відомо, не з полохливих.

І не одному з нас подумалось в ті дні, яким великим може бу­ти внесок письменника у життя нації.

Як мовиться, хмара сонця не заступить.

Душа, як день, також розвидняється, бо ми зіткані із сонця.

Ніколи людина так не переживає почуття обов'язку, як у години роздумів над долею Вітчизни.

Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем бу­ла внутрішня спорідненість.

Як поле чекає на сівача, так дівоче серце на любов.

Не було дня, щоб я тобі не написав.

Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем бу­ла внутрішня спорідненість.

Скажіть мені: чи не знаєте, бува, Григорія Петровича Проценка?

Здається, ти й позаторік тут був та капості мені робив?

Подумайте, яка цивілізація тут загинула, — вона гуде під ногами, воскре­шаючи щем утрати.

Скільки оком, брате, глянеш, то й Верховина, та яка ж зелена, мила серденьку вона.

Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спокійно, як жайворонок кидав на поле пісню.

А що вже там казати про людину, яка сама собі господар і творець своєї долі.

Усі матері чимось схожі, як і їхні долі, вічні турботи про дітей своїх, яки­ми б вони не були — дорослими чи малими, героями чи звичайними людьми.

З самого початку думай, який буде кінець.

Шматка землі немає під ногами, в яку б ще міг упертися Антей.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Чи ти за мене душу віддаси, чи розміняєш суєтно і дрібно?

Пам'ятається досі мені, квітла радість у хаті святкова.

Киріак спостеріг: жорстокі люди бояться жорстокості і відступають пе­ред нею.

Виноград любить, щоб коло нього ходити.

Звуки йшли хвиля за хвилею, як у степу під вітром хвиля за хви­лею вилягає і зводиться ковила.

Мов кобза райдужними струнами, веселка грає над Дністром.

Дружба — це моральне збагачення людини, тому тобі не байдуже, який твій друг.

Словам, що блищать чи — затерті, не віриш.

Буяли, як велети, осокори, неначе сріблом перелиті.

Потім підлітки переходять до іншої праці для людей — так і йдуть вони стежкою моральної культури.

Великою вадою, якій я прагнув запобігти, є байдужість, безпристрас­ність.

Лиш слово просте в своїй красі ніколи не злиняє, у саму душу людям западе.

І вже коли ти похитнувсь у слові, вважай, що похитнувся у собі.

З давніх-давен кажуть: життя прожити — не поле перейти.

Збратався народ з народом, щоб жити міцною родиною.

Досвідчені педагоги нерідко скаржаться: важко працювати з підлітками.

складнопідрядне речення з підрядною частиною способу дії

складнопідрядне речення з підрядною частиною умови

складнопідрядне речення з підрядною частиною причини

складнопідрядне речення з підрядною частиною часу

Сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ.

Де рідний край - там під вербою рай.

Сонце висушило блискучі сльозинки, які ще ранком котилися по пелюстках і по листячку.

Красиве й багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів.

Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати?

Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії.