Відокремлене означення

Бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули непримітні у зеленій майній липі що здавалося дерево співає.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Дні летять повні сонця й музики.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Прийшла пора свята й благословенна.

Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

На річку вже налягла ніч суха й тепла своїм чорним покривалом.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Чужа розмовам, юрбам і рекламам, поміж сирен, гудків автомобілів, несеш крізь гамір вулиць і проспектів свою солону і гірку красу.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем — і стеля над готичним храмом сосен спаде на мене зливою озер.

1

2

З

4

5

глядачі

футболісти

тренери

футболісти й тренери

вони

… вражають красою дерева.

Вражають красою дерева … .

Дерева … вражають красою.

Вражають красою … дерева.

Красою вражають дерева… .

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

Що віддаєш – то багатший стаєш.

Хіба є хто на світі крилатіший за людину?

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі.

І над землею щедрою на вроду чекала днина радісних вістей.

Здобутий працею камінь м’якший від дарованого бублика.

Слова давно забуті і священні хотів я в кожнім серці пробудить.

Поле залите таємним молочно-синявим світлом безшумно розсувалось перед нами.

І панує холодна зима невблаганна і люта. 

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать 

Розсипались зірки холодні і дрібні. 

Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла. 

…і стає дуже дружною.

…незважаючи на вартість путівки. 

…дарма що роботи багато.

…прославленими різними архітектурними пам´ятками. 

…щоб відпочити від буденності.

і закрапав дрібний дощик.

пухнасті, рожеві, освітлені ясним сонечком.

м"якенькі подушечки для сонечка.

з дощиком для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв’ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Схвильований до дна душі, звертався юнак до батька-матері за розвагою.

Хліба, змиті  дощем, яскраво зеленіли.

Схвильований, Тарас не зміг розгледіти в буянні вишень, яблунь свою стару оселю.

Небо на заході неначе сміялось,помальоване  делікатними веселими фарбами

Капелюшник розплющив очі, переляканий, з ліжка скочив…

Стояла весняна ніч тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

Буде бите царями сіянеє жито!

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

 Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.