Відокремлене означення. Відокремлена прикладка (самостійна робота)

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Рятуй мене врятуй мене бо гине моя душа задивлена в чужу.

Бринять берези і блукають луни людьми забуті звечора в лісах.

Далеко-далеко на південь засиніли смугою вкриті лісом гори.

І раптом одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

Посеред стравниці стояв стіл накритий білою скатертиною.

Самі на себе дивляться ліси розгублені од власної краси.

Малюю сонце хату тин і соняхи завмерлі в тиші.

Ген килим витканий із птиць летить над полем.

Твої пісні пройняті сонцем у ясну далеч полетять.

Зворушений вітром ковиль сріблясто хвилювався довкола.

Заблищали зелені калюжки вткані жабуринням.

Розквітли на лодіях вибілені дощами й сонцем кропив'яні вітрила.

Прозорою зеленню спалахнув ліс освітлений надвечірнім сонцем.

Часом шелесне по гіллі струшений вітром з верховіття вальок снігу.

На небі викарбувалися підбиті червоною торочкою обриси хмар.

Над залитими квітневою повінню луками холонув оранжевий вечір.

В очах загусла давня туга притамована сплеском лагідної усмішки.

Край плантації під старою побитою громом вербою тулиться хата.

У заплетених осокою кущах шарудів вітер попискували миші.

Вбраний у граніт берег став меншати видовжуватись.

Огірки вкриті колючечками кололи делікатні руки хлопця.

За соняшниками з'явилися рядки насадженої кругом баштанів кукурудзи.

Крапельки поблискували в густих зведених до перенісся бровах і на плечах.

Я кину все. Я вірю в кілометри обвітрені задихані і злі.

І дивне серце п'яне і завзяте відчує певність.

Я розплів тобі коси запашні кучеряві.

Прийшла пора свята благословенна.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

А яскрава мелодія радісна і сяюча співає і летить далі...

Серед села стоїть церква нова велика хрести золочені.

А за столом сидить собі чоловік великий плечистий.

Любов її палка і вірна була з безмежжям трохи не співмірна.

Над приморськими лісами підіймалося сонце велике ласкаве.

Людяні нотки теплі співчутливі бринять у голосі вартового.

Дедалі попадались уже сосни старі руді кострубаті.

Західний вітер тихий ласкавий обливав лице неначе літеплом.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

З лісів потяг легенький вітерець свіжіший і мокріший.

За водоспадом гримучим печера глибока і чорна.

Під старим деревом росла зелена трава рівна гладенька як килим.

Лиш дідок старесенький кропив'яний блискавки визбирує в траві.

Знайшов я в лісі старого дуба гіллястого зеленого.

У ставу застигла погожа вода чиста й здорова.

Оторочена інеєм хвоя нагадує хризантему.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Було видно ліси й розкидані попід горами села.

Зворушений розчулений повертаюсь із села додому.

А я бідний безталанний без пари без хати.

Рум'яна й щаслива вона вся дихала щастям.

Щаслива вона сміливо поклонилася людям.

На березі лежав присмоктаний мулом човен.

Дно тьмарилося мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги: білі, круглі, як воляче око.

Дно тьмарилося мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги: білі, круглі як воляче око.

Дно тьмарилося мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги - білі, круглі, як воляче око.

Дно тьмарилося мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги - білі круглі, як воляче око.

Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у просторі вогні усе немовби в летаргійнім сні.

Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями, дроти, розсипані у просторі вогні - усе немовби в летаргійнім сні.

Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у просторі, вогні - усе немовби в летаргійнім сні.

Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у просторі вогні - усе немовби в летаргійнім сні.

Козак Бобренко на ім'я Григорій єдиний син достойної вдови.

У бабусиному саду дозрівають яблука соковиті вітаміни.

Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста...

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Моя фіранка штапельний лубок хитає лоджій обриси суворі.

І солов'ї пташині менестрелі всю ніч доводять яблуні до сліз.

На небі видніються плеяди зоряні скупчення в сузір'ї Тельця.

Старезні пні кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.

Ще начебто вчора грали білі завірюхи оркестри зими.

Дніпро сивий добрий дідуган стояв під вікнами.

Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед.

Рибалка жвавий дід відкрив ворота нам.

Спадкоємці горді предків мрійночолих ми рвемось за обрій вище хмар і гір.

Незабаром розпочнуться канікули щасливий час для школярів.

Цитрину тобто лимон полюбляють додавати до чорного чаю.

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

Андрій Данилів син звичайним став шевцем.

Візьму із собою вишитий рушник мамин оберіг.

України польової син я більше звик до дуба до грабини.

Альбатроси морські мандрівники йшли назустріч людям.

Архангел Гавриїл приніс Діві Марії звістку про народження Сина Божого Ісуса Христа.

І здавалося що до того співу із-за синіх пралісів долучаються голоси давніх предків княжих воїнів і ратаїв.

Секвоя найвище дерево у світі росте в Північній Америці й сягає заввишки до ста двадцяти метрів.

Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького хоча цей українець відкрив Європі запашний напій каву.

Іменник найчастіше є підметом або додатком.

Троянди або тюльпани найчастіше дарують жінкам.

Брат як завжди подарує книжку або квиток у театр.

Вальдшнеп або лісовий кулик благородна птиця.

Лаврін як менший син мав право зостатися в батьковій хаті.

Я хочу допомогти тобі передусім як друг а не співробітник.

Андрій Шевченко як футболіст відомий усій Європі.

Емма Андієвська більше відома як письменниця.

Світлана дуже приємна мені як людина.

Мені Іван Франко більш цікавий як лірик.

Велосипед як міський транспорт популярний у Мюнхені.

Афроамериканцям як мешканцям Півдня дуже дошкуляє наша зима.