Відокремлені члени речення

Плоди і насіння збирали після повного їх достигання.

Корені викопували наприкінці літа або восени.

У цей час у них нагромаджується найбільший запас потрібних для лікування речовин.

Кору і бруньки заготовляли напровесні, в період активного руху соків у деревах.

відокремлене означення;

відокремлена уточнююча обставина;

відокремлений додаток;

відокремлена прикладка.

Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський)

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний)

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. (Нар. творч.)

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. (О. Гончар)

Везуть царя в країну царську - Герри.

Найперший скіф, молодший син Геракла собі роздольне царство вибирав.

Ось північ вдарила найкращий праці - час.

І Шлях Чумацький, зоряне Прадерево ховав у хмарах голову Вужа.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. (Т. Шевченко)

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг. (В. Козаченко)

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку. (О. Довженко)

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями. (А. Шиян)

Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ.

Гурт берізок, оточений молодими дубками, сприймається мало не як ефемерне видиво.

Двічі тяжко поранений, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Вони шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси.

Сумерки сприяють нам, і відбивши їх сим разом, будемо мати спокій на всю ніч.

Олесь пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милується своїм творінням.

Старенька вчителька ходила поміж партами, і роблячи загадкове обличчя, повільно говорила.

Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько, і вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко)

Стоять налиті сонцем дні. (М. Луків)

В небі чистім і прозорім сонце сяє. (М. Рильський)

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі. (О. Олесь)

Нікого тут нема, крім мене й господині. (М. Рильський)

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні. (Панас Мирний)

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. (Нар. творч.)

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. (О. Гончар)

Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого, повітря в розквітлому гіллі саду (Марко Вовчок);

Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря, в розквітлому гіллі саду (Марко Вовчок);

Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду (Марко Вовчок);

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. (М. Стельмах.)

Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма (Б.Дегтярьов).

Крізь дощі пройшов трамвай, од холоду горбатий (І.Жиленко).

Дай більше сміху ніж плачу.

Зло нічого не дає крім зла (М.Луків)

Замість квітів біля школи посадили декоративні кущі.