Відокремлені члени речення

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п*ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Обганяючи Задорожний наддає швидкості.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Мої дні течуть тепер серед степу долини налитої зеленим хлібом.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров*ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Книги - морська глибина.

Всесвіт цей - акваріум планет.

Сухі гілки - це вже вінок терновий.

Виє вовк - ночей моїх соліст.

Сумління - річ тендітна і марка.