Відокремлені члени речення

У лісі бродив туман підзолочений сонячним промінням.

У лісі бродив підзолочений сонячним промінням туман.

Стоптана копитами коней дорога проходила ліворуч.

Над приморавськими лісами підіймалося велике й ласкаве сонце.

Холодне та темне небо байдуже блимало зірочками.

Прийшла пора свята й благословенна.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Самітна тополя стоїть у чужій височині.

учні

діти

вони

вчителі й діти

А повітря настояне на ароматах горобини й мокрого листя приємно дурманить голову.

Коло сіл стоять срібним маревом повиті тополі.

Дорога стоптана копитами коней проходила ліворуч.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Блакитний час прикинувшись водою тече в піщаних чистих берегах(Є.Гуцало).

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

І ніхто того не чув не знав і не бачив опріч Марка маленького (Т. Шевченко).

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.

Мати знесилена горем схилилась на бильце канапи й заснула.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Веселий гостинний він любив товариство.

підмет, додаток, обставина

підмет, присудок, обставина

підмет, присудок, означення

додаток, означення, обставина

Щоб оберегом стала для синочка руками неньки вишита сорочка.

Образ хом’яка Ріно створений мультиплікаторами за подобою домашньої шиншили продюсера підкорив серця глядачів мультфільму «Вольт».

Болить земля закутана в асфальти.

Над озером стояв ранок оповитий серпанком загадковості.

Осінь найкраща пора пахла з усіх садів.

І ми поети атомного віку останні трубадури на землі.

Літературний герой Лаврін Запорожець уособлює мудрість і мужність.

Місяць високе холодне світило супроводив нас у нічні степові простори.

Саме Десна річка мого дитинства залишилася в моїй уяві справжньою казкою.

Тішилася Ганна скоромовкою  як піснею.

Доброта потрібна людям  як хліб.

Лисенко відомий у світі як композитор.

 Ця дівчина… Обличчя  як з ікон.

Софія височіє над Дніпром  як свіча.

Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

Осіннє небо дивиться на Львів шляхетних мурів профіль старовинний.

Пешт східну частину міста уже було майже цілком очищено від ворога.

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

  Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку. 

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.  

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

  І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні

Блакитний час прикинувшись водою тече в піщаних чистих берегах

Нікого тут нема крім мене й господині

Незважаючи на маленький вітерець парило і робилося душно

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Дівчинка не втрималася й побігла від того крику, занурюючись у зелену пастку.

Поряд опиняються чиїсь порепані долоні, у них засохла земля, також солона й гірка

Дівчинка насупилась й стала схожа маленьку,крихітну, дитину.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом жадібно почав їсти.

  Він прибіг додому і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

  Він прибіг додому, і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

  Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Стоїть колюче жито, достигле і нерідне.

Твій корабель, у гавані стоїть готовий до дороги.

Зелені руки, повні квіту, на теплу ніч розкинув сонний сад.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Поширене означення (дієприкметникові та прикметникові звороти) стоїть після означуваного слова;

означення стосуються особового займенника;

два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення;

означення мають додаткове обставинне значення.