Відокремлені члени речення

Не піймавши не кажи що злодій.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Посеред плеса вода мов сказившись починала хлюпати й кружляти.

Хлопці прокинувшись нагодували й напоїли коней.

Не зрозумівши студентка запитала ще раз.

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Листя під кленом було схоже на гору печива, яке щедро посипали цукровою пудрою.

Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, яку було обсаджено густими вербами.

Гості захоплено роздивлялися стіл, який застелили майстерно вишитою скатертиною.

Щука – річковий хижак, який полює на дрібну рибу в безмежних водних просторах.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Любов'ю сповнюючись до дна я вам колядую добрі люди.

Скидаючи шапки в'язні посхоплювались вражено прислухаючись до знайомих слів.

А сьогодні ввечері як тільки смеркне Сашко піде в ліс до партизанів.

Вражена страшною звісткою Марина тихо спустилася на підлогу.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв’ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

 Одягнена в батьків кожух, Марія не боялась холоду і впевнено ступила через поріг.

 На пляжах купинням чорніли, викинуті прибоєм морські водорості.

 Ген килим, витканий із птиць, летить над полем

 Вона, стримана й чемна, була дуже вродливою з лиця.

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

В далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Урочисто вишикувалася проспектами зелена варта каштанів почесна варта весни.

Ліс зустрів мене як друга.

Івась як менший завжди терпів від Карпа.

Вони старі майстри-віртуози були схожі один на одного наче брати-близнюки.

Має людина в собі такий живчик - бажання робити добро.

І приходять світанки, щоденних турбот адвокати, і несуть під пахвою

тисячі різних справ. 

Пейзажна алея в Києві - улюблене місце відпочинку киян - була прокладена на початку 1980-х років за проектом архітектора Авраама Мілецького.

Нині Будинок із химерами використовується як офіційна резиденція президента України.

У класі мене зустріли як друга.

Як творець Шевченко може бути для нас взірцем у всьому.

Як досвідчений учитель Антон Макаренко вмів передбачати будь-яку несподіванку.

Пергамент високо цінували як матеріал для письма.

У 2009 році на Пейзажній алеї було облаштоване казкове містечко для дитячих прогулянок сквер із лавками і величезними котами. 

У 2011 році в рамках проєкту «KIEV FASHION PARK» на Пейзажній алеї

відкрився перший парк сучасної скульптури й інсталяції. 

Пейзажна алея в Києві улюблене місце відпочинку киян яка прокладена на початку 1980-х років за проектом архітектора Авраама Мілецького.

Розташована на Старокиївській горі звідки легко оглядається Поділ і Задніпров’я Пейзажна алея є справжньою окрасою міста. 

1А, 2В, 3Г, 4Б

2Б, 3А, 4В, 5Г

2Б, 3Г, 4А, 5В

1Б, 3В, 4Г, 5А

 На Лівобережжі , замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені (М. Стельмах).

Поки люди налагодились з жнивами, то на його дворі, крім похилої хатини, стояв веселий будинок

Лівий берег Дністра являє собою гірський кряж, який то відступає, то наближається до ріки

І тепер ,замість свічки, палахкотіло сонце

Там теплеє літечко і терен зацвів

Не довго думаючи, я пориваюсь до двору

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовтогарячим кольором

Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Головко).

Жінка йде, зігнувшись поволі (

Чи, справді, так було, чи може, хто збрехав

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленим додатком

відокремленою обставиною

І Оксану мою зорю мою добру долю що день божий омивали.

Блакитну сорочку підперезано матер'яним поясом з китицями.

Над берегом послався невеликий густо засвічений білою ромашкою луг. 

 Виснажені атаками й втратами німці не витримали грізного натиску полку.

Тріпочучи крильцями, підібравши лапки жайворонки намагалися втриматися на одному місці.

І раптом, одухотворений інеєм ліс озивається гортанними звуками.

З лави, стогнучи, підвівся дід Платон.

Соняхи щирі огнепоклонники, сходу кивають златоглаво.

) Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її переписали на свій лад чужинці, відвівши в ній для нас непривабливу роль другорядних статистів.

 У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва.

Українська минувшина, що густо населена особистостями. 

Серед них є постаті непересічні, але зрозумілі (Святослав, Богун, Наливайко, Стус, Чорновіл), а є загадково роздвоєні (Богдан Хмельницький, Гоголь і Хвильовий).

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

і закрапав дрібний дощик.

пухнасті, рожеві, освітлені ясним сонечком.

м"якенькі подушечки для сонечка.

з дощиком для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв’ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Місяць травень буде гомоніти джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно.

Мої дні течуть серед долини налитої зеленим хлібом.

 дієслово

прикметник

дієприкметник

дієприслівник

безособова форма дієслова

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю

 Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір

... вражають красою дерева.

Вражають красою дерева ...

 Красою вражають дерева ...

 Вражають красою ... дерева.