Відокремлені члени речення

розширюють зміст речення; 

 звужують зміст речення;

уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення;

конкретизують зміст сказаного

 Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника.

 Незважаючи на вітрець, робилося душно.

 Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять. 

 У лісі, опріч мене, є ще хтось.

  Відокремлена прикладка;

Відокремлене означення;

  Відокремлена обставина; 

 Відокремлений уточнюючий додаток.

 А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

 Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.  

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Стоять налиті сонцем дні.  

У небі чистім і прозорім сонце сяє.

 А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

 В історію він увійшов як Петро Калнишевський — останній кошовий отаман Запорозької Січі.

Вмить витерши сльози, вона хутенько зняла ікону — ще своє благословіння і, намагаючись бути щасливою, благословила. 

  Здоровенна самиця, грізний екземпляр старого уссурійського тигра, лежала на розкопирсаному снігу. 

 По ліву руку, притримуючи гарячого гнідка, їхав хлопець років шістнадцяти — старший син отамана Тиміш.

 Ось північ вдарила, найкращий праці час. 

 Ще здалеку, їдучи полем, почув церковний дзвін. 

За столом, на покуті, стоїть великий сніп жита, прев’язаний перевеслом із лугового сіна. 

 Десь під снігом зараз, вимощені в ямках, поховались гнізда вівсянок. 

 Нікого тут нема, крім мене й господині. 

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.  

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

 І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Часом удень, покинувши роботу, вона висовувалася з кутка Гафійчину скриню

і переглядала її убоге шуплаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку.

 Відтак поправляла на ній намисто обсмикувала сорочку, укладала складки

спідниці і жалібно похитувала головою, змигнувши крадькома сльози.

 Ми знали, що нам доведеться працювати не покладаючи рук.

Ось уже з’явились мандрівні сліпці збираючи спільну милостиню.

Саме слово є чинником здатним переносити величезний обсяг інформації з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Переляканий запорошений снігом без шапки счав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.

1, 2

3, 4

4, 5

5, 6

7, 8