Відокремлені члени речення

відокремлене означення

відокремлений додаток

відокремлена уточнювльна обставина

відокремлена прикладка

Нікого тут нема, крім мене й господині.  

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.  

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни. 

Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка. 

До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями. 

 Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі. 

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки.

Годі вже сидіти згорнувши руки. 

Кілька годин вони працювали не відпочиваючи. 

Ідуть співаючи дівчата.      

Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.  

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.   

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.    

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

  В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.   

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

Вимочені й підпалені сонцем стерні зчорніли. 

Я впізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком. 

У її руці погойдується кимсь напакована торбинка. 

Затягнута скалками вода була схожа на застигле блакитне шумовиння.

Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку. 

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже. 

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно . 

У саду, під парканом, росли чорнобривці. 

А пісня, наростаючи, пливла над берегом. 

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

Вона бігла, не чуючи ніг.

Припадаю вустами до слова, мов до стиглого кетяга калини.

Не вагаючись я погнався за чайкою.

Оповитий тишею, степ дихав пахощами трав.

стосується особового займенника

має обставинний відтінок

виражений дієприкметниковим зворотом

виражений дієприслівниковим зворотом

Повіяв легенький вітерець, струшуючи з листу краплі.

Вона сиділа замислившись.

Читаючи Олена не помітила, як настав вечір.

Діти бігли не чуючи ніг.

Проти нього стояв не пес а вовк великий сірий з гарячими і голодними очима.

Я люблю свою кімнату білу затишну.

Я мав один намір допомогти.

І тільки де-не-де пробивається випадковий житній колосок.

Вмитий росами зелений світ лящав, висвистував, видзвонював лунко на всі лади.

Викупаний сонцем колос вклоняється землі.

Ганна підхопила малу Галю, захриплу від плачу.

Відтискуваний козаками все далі від промовця Степан мимоволі відступав з кола.

Марія Заньковецька видатна українська артистка народилася у 1860 році.

Усе пояснив Ілько менший син.

Під нами прокидався туман а над нами падало й падало листя золоті сльози осені.

Кухарка Мотря весела молодиця трохи його відгодувала.

Тільки один Варчук стояв біля вікна спокійно.

Хліба омиті дощем яскраво зеленіли.

А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів.

Усім було відомо який він господар на своєму дворі.

головні члени речення

другорядні члени речення

будь-які члени речення

означення та обставини

Непритомніючи Василь важко застогнав.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Він говорив з крижаним спокоєм не поспішаючи.

А йдучи довелось би брати і жінку.

Звернувши на шлях, коні починають чогось косо дивитись убік, до ліска.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском, поодинокі пари.

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок.

Над головами простиралося небо, повне загадкових світів.

А на серці стоїть тиха, світла радість, навіяна пахощами молодої трави.

Її вражала розкішна картина осінньої природи, обсипана сонячним промінням під чистим блакитним небом.

Квітчайтесь юністю. Вона, завзята, усі квітки земні перевершить.

Орися якийсь час дивилася вслід йому, вражена й збентежена.

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив .

У глибокій долині, між мальовничих горбів, стоїть велика хата, біля якої ростуть три могутні дуби.

Він застав у хаті Софію, першу сестру Мотрину, ще не стару, балакучу жінку.

Ягід навколо, особливо дикої малини.

Синоніми, тобто слова, близькі за значенням, використовують не лише в художніх творах.

Усю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні,озера.

Кожній людині властиво помилятися, але нікому, крім дурнів, не властиво бути впертим у помилці.