відокремлені члени речення

А. У ще змокрілих від сліз очах видніється сум.

Б. Битий не раз ворог відступав на захід.

В. Вражений небаченим видовищем хірург прикипів на місці.

Г. Навкруги виднілися стіни жител червоні й сірі.

А На Близькому Сході важливу роль у житті людей відігравала глина 

Б Тут серед степової тиші казка сама просилася в слова 

В Ми часто похапцем живем все відкладаючи на потім 

Г Десь за річкою гув болотяний бугай

А усі члени речення

Б лише головні члени речення

В додаток, означення, обставина

Г лише другорядні члени речення

А Славутич-ріка тече з давнини нашої, напуваючи землю цілющою вологою.

Б Він лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці

Там і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку

Ти живеш у Києві – прекрасному й чарівному місті 

А Перед тобою світ — великий том розкритий.

Б Життя — спокута не своїх гріхів.

В Одна в поета правда — чистота.

Г Я маю спокій — істинного друга.

А.У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.

 Б. Народе мій, уже пора настала для щедрих зерен Правди і Добра.

В. На долині, край лісу, висить синя імла.

Г. Новела, на відміну від оповідання, більш напружена й динамічна.

А...ніжну, спокійну, прекрасну. ... і літні тихі дощі.

Б .... і літні тихі дощі.

В ...з її буйним цвітінням та нестримною радістю

Г ...та її лагідні вечори.

А Від малих дітей болить голова а від великих - серце.

Б Виблискуючи проти молодого місяця мокрим днищем, серединою ріки повільно плив човен

В Кілька днів ми працювали не відпочиваючи.

Г Дівчина йшла додому зажурившись

А   Під вечір годині о сьомій самотній блукав я в саду.

Б Г Сухі скарлючені пальці ледь-ледь тремтіли

В Обізнаний з багатьма науками він написав багато цікавих творів

Г Зло нічого крім зла не дає і руйнує людину.

А Місто залите сонячним промінням усміхалося мені.

Б Горять в росі ранкові трави налиті соком і силою.

В Затоплений весняною повінню луг мирно дрімав під водою.

Г У лісі бродив туман підсинений молодою весною

А Заспівай, як кажуть, наостанку, щоб цвіла мелодія в устах.

Зіткана сонцем з добра і любові пісня – зажура моя чорноброва.

Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявся.

На лівобережжі, замість верб і чагарників, видно смуги темені.

Умитий сонцем, ген над берегами калиновим багаттям жеврів схід.

А У переповненій залі на неї хлюпнула хвилююча легка музика.

Б Михайлик довго лежав на випаленій сонцем траві.

В Самотня похилена донизу тополя прощається з літом

Г Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.