Відокремлені члени речення

І все-таки до тебе думка лине,мій занапащений,нещасний краю.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

Ноша зручно взята половина ноші.

Шумлять сади налиті білим цвітом.

Легенда це плітка перевірена часом.

Раз добром нагріте серце вік не охолоне!

Лиш дідок старесенький кропив`яний блискавки визбирує в траві.

Під старим деревом росла зелена трава рівна й гладенька.

Знайшов я в лісі старого дуба гіллястого зеленого.

У ставу достигла погожа вода чиста й здорова.

Спить місто суворе й мовчазне.

Музика ніжна весняна душу мою зігріва.

Світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес.

Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Ніч була темна ,але тиха.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п`ю.

А там, надворі,іде дощ, готується до виступу веселка.

За винятком баби Оришки,Чіпка нікого не любив.

.....вражають красою дерева.

Вражають красою дерева.....

Вражають красою.....дерева.

Дерева...вражають красою.

Тихо-тихо стікає на землю зерно перестиглі сльози степів.

Не цвітуть на вікнах герані сонний символ спокійних днів.

Ми нащадки героїв співців ігульвіс ми тепер такі безшабельні.

О спорт! Ти сприяєш удосконаленню людини найбільш прекрасного творіння.

Дивлячись на людей усміхався й мій батько великий добрий чоловік.

І пісня сонячна душа народу злетіла в небо плавна і дзвінка.

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Лінивий спить сидячи а робить лежачи.

Дзижчать параболи епох і догорівши догасають.

Акорди бабиного літа зітхнувши падають в траву.

Відпочивши туристи йдуть до Яблуневого перевалу.

Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Троянці в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Троянці,в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли.

Троянці,в човни посідавши і швидко їх поодпихавши,по вітру гарно попливли.

Троянці,в човни посідавши, і ,швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Летять хмарки, летять дороги, зібгавши куряву під ноги.

Усе в житті треба випробувати, окрім терпіння Господа Бога.

Картини живуть своїм власним життям,народженим душею художника.

Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою, і вам вовіки віків славу запишуть.