Відокремлені члени речення

А. В нетрях панує надзвичайна тиша, як у дивному храмі дивного бога. (І.Багряний)

Б. Дівчинка, вся біленька. синьоока, зі смаком і гарно вдягнена, світилася тихим щастям. (В.Бойко)

В. У народному мистецтві українців міститься чимало своєрідних рис, що свідчить про специфіку різних історико-етнографічних районів України. (З підручника)

Г. Щедро накладені смоляні дрова горіли дружно. (І.Багряний) 

А. Князь хотів виховати для руської нації і православної віри вчених людей, які б її обороняли і підтримували. (А.Чайковський)

Б. Я зриваюсь з місця, лечу крізь кущі в ярок, засапавшись, видираюсь на гору й підбігаю до Йосипа Євдокимовича. (О.Вишня)

В. Дядько Масич озивається до мене цим голосом, найкращим, найвеселішим, найпрекраснішим у світі. (О.Гончар)

Г. Притихлий і зляканий, на стільчику сидів сліпий музика. (Г.Тютюнник)

А. Поклавши руки на її плечі, він дивився в саму глибину її грецьких очей. (С.Скляренко)

Б. Втім, пінгвіни цілковито залежать від холодних морських течій, багатих на рибу та інший корм. (Дит. енцикл.)

В. Оду слід би скласти тій хаті, що колись тут стояла в снігах. (О.Гончар)

Г. Крім м'яти з полином, птахів рятують дубове, березове листя, хвойно-смолисті дерева.  (Дит. енцикл.)

А. Випростався на повен зріст, наче своїми грудьми хотів прикрити весь полк. (В.Вакуленко)

Б. Там, біля бузків та млинового колеса, вперше зароджувалось її чисте весняне почуття. (О.Гончар)

В. Їх чукикали на руках мами та захоплено показували їхні янгольські обличчя своїм знайомим. (Ю.Мушкетик)

Г. Острозька школа, або академія, була в той час славна на всю Україну. (А.Чайковський)

А. На ходу перелічивши людей, він знову повів їху глибину колючих осінніх лісів. (О.Гончар)

Б. Дивно-чудовий був у цю пізню годину ночі Дніпро - повноводий, могутньострумний, широкий, голубий у місячномцу промінні. (С.Скляренко)

В. Ніжне дитяче личко просвічувало живою, ледь рожевою прозорістю. (О.Гончар)

Г. Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. (І.Багряний)

А. 1882 року в Києві розпочалося друкування щомісячного журналу "Київська старовина".

Б. Десь там, глибоко внизу, двигтить, невтомно пульсує душа корабля. (О.Гончар)

В. Прийшовши в літературу, Василь Симоненко, наділений щедрим талантом і непідкупним розумом, голосно заспівав сердечну пісню. (М.Сом)

Г. Замок пишався на всю околицю, і здалека було його видно. (А.Чайковський)

А. Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука. (О.Довженко)

Б. Сонце, цілий день закрите хмарами, надвечір вибилося зі своєї неволі... (Панас Мирний)

В. Де вони живуть, рятуючись від завірюх та хурделиць шалених? (О.Гончар)

Г. Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою. (Г.Тютюнник)

А перше;

Б друге;

В третє;

Г четверте

А перше;

Б друге;

В третє;

Г четверте

А. Випростався на повен зріст, наче своїми грудьми хотів прикрити весь полк. (В.Вакуленко)

Б. Там, біля бузків та млинового колеса, вперше зароджувалось її чисте весняне почуття. (О.Гончар)

В. Їх чукикали на руках мами та захоплено показували їхні янгольські обличчя своїм знайомим. (Ю.Мушкетик)

Г. Острозька школа, або академія, була в той час славна на всю Україну. (А.Чайковський)

А. Зраділе ведмежа, вхопившись зубами за край спідниці, сіпало її з радісним бурчанням. (І. Багряний)

Б. Він читав, і підспівував, і муркотів під ніс нехитрі співучі рядки, напам'ять заучував з десяток сторінок. (В.Близнець)

В. Перед тобою світ великий - том розкритий. (М. Рильський)

Г. Румунські солдати порубали і спалили усі їхні меблі, окрім одного стола. (В.Бойко)

А. Хлоп'я, сполохане пострілом, щодуху втікало, стрімголов віддалялося луками. (О.Гончар)

Б. Пізніше, з настанням осені, ми завжди йтимемо до лісу за цим п'янким ароматом дозрілого хмелю. (О.Гончар)

В. Найбільше непокоїли його оті вії хлопчика, довгі, красиві, чорні. (О.Гончар)

Г. І, перейшовши воду, старий став, широко розставив обійми. (І.Багряний)