Відокремлені члени речення

В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір…

У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим.

Подекуди поміж очеретами блищали невеличкі плеса, чисті і ясні, як дзеркало.

 Артилеристи збирались докупи, збентежені і злі.

Рівно і спокійно дише, натомлена з праці, земля.

Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць.

Дисциплінований він завжди гаряче виступав проти порушників порядку.

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

На запорошених снігом вулицях ясраво виблискували вечірні вогні.

І прибуття в полк дівчини нареченої загиблого офіцера стало подією.

У горах Брянський як командир зустрівся з новими труднощами.

Сіверцев високий вродливий блондин з акуратними бакенбардами дивився на нього непорозуміло здивовано.

А його щастячко вже дрібно ступало босоніж курними шляхами на схід поміж остогидлими бункерами.

Через годину ми досягли вершини гори вкритої осиками.

Чіпка йде збоку отари похнюпивши голову.

Співає легко посміхаючись п’ятий Запорожець Трохим…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

Ми, спортсмени, повинні вчитися якнайкраще.

Шевченко, майбутній автор «Кобзаря», спочатку більше уваги приділяв живопису.

Ліс, як сировина і як будівельний матеріал, використовується для деревообробної, хімічної і паперової промисловості.

Молодому кенійцю, як постійному мешканцю півдня, дуже дошкуляла північна зима.

Педагоги виступали перед батьками своїх учнів як вихователі.

Шевченко як поет відомий усьому світові.

Ліс зустрів мене як друга тихим горлиць воркуванням.

Як ветерана полку його (Брянського) ховали з усіма військовими почестями, які тільки були можливі в цих умовах.

Ми задоволені своїм тренером розумною і привітною людиною

Видзвонюючи пройшов перший трамвай.

Але річ у тому, що на возах крім боєприпасів ще чимало місця захаращувало й особисте майно бійців та офіцерів.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Босий без ременя без пілотки він здавався зараз особливо юним.

Різдвяна ніч кована зорями стояла в степу пишна й красна.

Добу дощ ішов не вщухаючи.

Незважаючи на таке свавілля Хома розглянувши свій портрет був задоволений.

Арсен узяв скрипку і мовчки не прощаючись вийшов.

Та спати сидячи було незручно, і він хутко прокинувся.

Хмара сповзла за річку і зупинилася там розгорнувши над лісом велетенські вороні крила.

Незважаючи на втому всі йшли досить бадьоро.

А он уже видніє з далини столиця Вишневецького Лубни.

Під нами прокидався туман а над нами падало й падало листя золоті сльози осені. 

А он він орел шумить клекоче мов людям розказати хоче про поєдинок у яру.

Здавна мешканці села крім лісових промислів займалися землеробством і тваринництвом.

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Сильна, вправна вона працювала завзято й самовіддано.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Тепло дихнула в лице чорна рілля, повна спокою й надії.