Відокремлені члени речення. Пряма мова. Діалог

відокремленим додатком

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі хлопцю молодому.

Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене

випещене ледаче й капосне хлоп’я.

І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.

Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

Там, замість життя, в теплеє літечко терен зацвів.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним

Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював,

що таке любов до своєї землі.

Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Він знітився скулився приріс до довжелезної масивної лави застеленої

ведмежими хутрами й чекав грози.

Вабили погляд лісові ягоди а саме терен глід ожина шипшина.

Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю покриту килимом із

торішнього листя.

І покриті памороззю вуса і злинялі очі і давно зівялі щоки і висохлі руки

старого Потоцького все бентежило пригнічувало лякало.

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

«П, - а , - П».

«П, - а : - П».

«П, - а , - п».

«П! – а: - П».

– Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

«Сідай за книжки. Зубри!»

- «Мамо, епоха зубрінь минула».

– «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?»

 –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Яка ти розкішна земле думала Маланка

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени

Шевченка вірив у велике майбутнє України й українського народу і палко закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає…

Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «поряд із Шевченком, Франком, Панасом Мирним, Коцюбинським… наполегливо розвивала й зміцнювала літературну мову…»

Ідеологи звинуватили Миколу Руденка, як він сам згадує, в «Грубих помилках у поетичній творчості».

Шевченко був глибоко переконаний, що український народ порве кайдани колоніалізму, тому й заявляв — «Борітеся — поборете!»

«Мова — то серце народу: гине мова — гинє народ», це спостереженим І. Огієнка містить у собі велику і сумну правду.