ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Прокинувшись уранці ми побігли до озера вмитися.

Посміхнувшись письменник сів писати наступну книгу.

Падаючи листочки витанцьовували вальс.

 Полягали спати повечерявши.

Вони сиділи склавши руки.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке полум'я хмар.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

 Хлопці бігли не чуючи ніг.

Розбудовуючись Луцьк стає все сучаснішим.

Стоїть замислившись стара груша в саду

 Опритомнівши чоловік почув недалеко людські голоси.

 Відпочивши ми знову взялися за роботу.

 Ворог тікав не оглядаючись.

 Бійці боролися мужньо і не шкодуючи свого життя.

 Можна бути добрим і не чекаючи похвали.

 Дівчина стояла нахилившись над щойно зв'язаним снопом.

Відпочивши мої друзі пішли працювати знов.

 Зігнавши із себе ранкову прохолоду степ виграє зеленими барвами.

Попустивши повіддя білий кінь летить у степи.

 Легенько падаючи листочки лягали на землю.

 Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Не читай лежачи!

Затихаючи десь за ланами гомонів грім.

 Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабині молитви.

 Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи, мир і благодать.

Налякалася сарна й щезла, в гущині залишивши сліди на росі.

 Пором плив перерізаючи, пощерблену хвилями місячну доріжку.

 Василько розчепірив руки, і падаючи грудьми на воду, швиденько звів їх докупи.

Степ, струснувши із себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить жовто-зеленим кольором

 Дід прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

Над скелею літали чайки плавно, розрізаючи, крильми повітря.

 При самій дорозі, помітивши старезну грушу, пан наказав зупинитися.

 Міст поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість

 Степ струснувши із себе росу та зігнавши тіні, горить жовто-зеленим вогнем.

Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи добро і благодать.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

 Похитуючись Соломія підійшла до столу.

 Бійці сиділи деякий час задумавшись.

 Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

 Хлопчики сиділи на скелі і, звісивши ноги, стежили за вудочками.

 Весело фиркаючи машина, помчала у видолинок.

Забувши, сміх ми слухали вчителя.

Білий кінь повіддя, попустивши, летить у степи.

 Зазвичай, чим глибше до поверхні лежать породи, тим вони давніші.

Був у дорозі їм загадковий знак з неба - затемнення сонця.

Незважаючи на малюсінький вітер, парило і робилося душно.

Тепер він мав горде переконання, своє, ні в кого не позичене.

 яка захопила хмарки рожевим кольром

 зокрема з морської пелени

 розмальовуючи безкраю просторінь неба

усміхнена від ранкового теплого вітерцю