Відокремлені обставини

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював, що таке любов до своєї землі.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.

Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.

Я мало тоді стрічався зі скарбами людського духу та гріх було б гудити ті часи вони були по-своєму прекрасні.

З більшим нетерпінням ніж будь-коли ми рвались до рідного дому.

Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи у свіїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала.

Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.

Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять.

Можна помилятися й маючи вчений ступінь.

Кілька годин вони працювали не відпочиваючи.

Годі вже панам сидіти згорнувши руки.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги, і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Хлопчики сиділи на крутому березі, звісивши ноги і, стежачи за вудочками, вели тиху розмову.

Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

В’їжджаючи на широке подвір’я, на гостей очікував пишний прийом.

Всю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера.

Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.

Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.