Відокремлені обставини

Полягали спати, повечерявши.

Падаючи, листочки витанцьовували вальс.

Прокинувшись уранці, ми побігли до озера вмитися.

Посміхнувшись, письменник сів писати наступну книгу.

Відпочивши, мої друзі пішли працювати знов.

Легенько падаючи, листочки лягали на землю.

Зігнавши із себе ранкову прохолоду, степ виграє зеленими барвами.

Попустивши повіддя, білий кінь летить у степи.

Хлопці бігли не чуючи ніг.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Вони сиділи склавши руки.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке полум'я хмар.

Ворог тікав не оглядаючись.

Можна бути добрим і не чекаючи похвали.

Дівчина стояла нахилившись над щойно зв'язаним снопом.

Бійці боролися мужньо і не шкодуючи свого життя.

Відпочивши ми знову взялися за роботу.

Стоїть замислившись стара груша в саду

Опритомнівши чоловік почув недалеко людські голоси.

Розбудовуючись Луцьк стає все сучаснішим.

Затихаючи десь за ланами гомонів грім.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Не читай лежачи!

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Посміхаючись учителька зайшла до класу.

Качка тримається на воді розпластавшись.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

На концерті улюбленого співака слухали стоячи.

Погомонівши діти пішли на уроки.

Пором плив перерізаючи, пощерблену хвилями місячну доріжку.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабині молитви.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи, мир і благодать.

Налякалася сарна й щезла, в гущині залишивши сліди на росі.

Дід прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

Над скелею літали чайки плавно, розрізаючи, крильми повітря.

Василько розчепірив руки, і падаючи грудьми на воду, швиденько звів їх докупи.

Степ, струснувши із себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить жовто-зеленим кольором.

Міст поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість

Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи добро і благодать.

При самій дорозі, помітивши старезну грушу, пан наказав зупинитися.

Степ струснувши із себе росу та зігнавши тіні, горить жовто-зеленим вогнем.

Весело фиркаючи машина, помчала у видолинок.

Хлопчики сиділи на скелі і, звісивши ноги, стежили за вудочками.

Білий кінь повіддя, попустивши, летить у степи.

Забувши, сміх ми слухали вчителя.