Відокремлені обставини

Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка.

У тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія та інші книжки.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Поліна зітхає, шанобливо ставлячи перетерті стоси на полицю.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Петрик, угледівши свого малого господаря, перейшов з розгніваного реву на докірливе гримкотіння.

Лети, пташко, із заходу сонця, защебечи в шибку.

З-за густих акацій видко широкі сходи, нові, чистенькі.

Коло церкви дівчата грали в перепілки, побравшись за руки та співаючи веснянок.

Веселий та дотепний, він зачіпав дівчат, жартував з молодицями, з чоловіками, нікого не минав, з усіх сміявся.

Улас Прохоренко, Іванів приятель, наближався до дівчат.

Біля печери, крім нього, було ще троє дідів-пастухів.

Ходить вечір по траві, по зеленій мураві.

Небо, обсипане рожами, тихо гасло.

Усі, крім поранених, підвелись і присунулись до командира.

Сонце нахилилось над північним обрієм, забарвивши море червоним кольором.

Дружина Платона Симиренка Софія, за походженням французька дворянка, швидко перейняла козацькі звичаї родини, охоче спілкувалася українською мовою.

На човнику сидів Улас, чорнявий та гарний.

Ходила вона швидко, поралась проворно, не дивлячись на свою старість.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти на далекій полонині.

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, ходили й дівочі ватаги.

Вітер, скотившись із гір у долину, ховався по темних ярах.

Летить по небу журавлиний клин – посланець із минулого століття.

І над лукою високо-високо в небі висіла не то закруглена стеля, не то склепіння, оббите чорним оксамитом.

Звертаючись до образу Лесі Українки, бачимо, якою силою може вставати в людині високість її помислів, безмір любові до свого народу.

Хто ж на цім світі, окрім людини, здатен ще на почуття страждання?

Син Донеччини, задушевний лірик, Володимир Сосюра був серед тих, хто глибоко відчув красу українського поетичного слова і виявив його нові можливості.

З цими людьми, чесними і простими, він пройшов уже сотні кілометрів і мріяв пройти ще сотні.

Він, великий Тарас, з прометеївською силою викриття жбурне в очі царям, панству слово гніву.

У нашій лоцманській слободі край шляху, замість тополь, виросли металеві щогли.

Усі мовчали, дослухуючи звучання останніх слів.

Кінь, знесилений тяжкою працею, зупинився й перевів дихання.

Перед очима розкинулась левада, зелена, весела.

Усе раптом починало сяяти, переливаючись на сонці і граючись його променями.

Замість хати, лежала лише купа головешок, вугілля, сміття.

До поетів-шістдесятників належить Василь Симоненко – «витязь молодої української поезії».

Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом.

Отак її воєводи, Петрові собаки, рвали, гризли.

На лівому березі, замість верб і чагарників, видно лише темні смуги.

На високому березі стояло село, незруйноване ворогом.

Малишко, здається, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку.

До щему в серці, до терпкого солодкого щему я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем.

Птах, плавно змахнувши крилами, спокійно полетів над степом.

За винятком Карпатських гірна заході й невеликого Кримського кряжа на півдні, 95 % території України – це рівнина.

Посміхаючись, він кинув на Никанора дружній погляд, дістав із кишені тютюн і став крутити цигарку.

На збори прийшли всі, за винятком Захара.

Давид, святий пророк і цар, не дуже був благочестивий.

Село, оповите тишею, з жалем прощалося з журавлиним ключем.