Відокремлені означення

Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки.

І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка.

Ошелешений несподіваним ударом, противник кинувся до апаратів, але зв'язок був перерізаний.

Повітря було насичене їхнім густим солодким ароматом.

Настояна тиша нечутно йшла полями густа й пахуча.

Вранішній промінь пробився крізь туман розсипався по воді.

Спорожнілі від плодів садки натягували на себе жовтогарячу намітку.

На тракторі сиділа дівчина кругловида закіптюжена в червоній косинці.

Налякане заколотом гайвороння знялося із сусідньої стріхи.

 другорядні члени речення

головні та другорядні члени речення

головні члени речення

однорідні члени речення

Вносять у речення додаткові відтінки і почуття

 Доповнюють основний зміст речення, додають певну інформацію і виділяються за змістом та інтонаційно

Звужують основний зміст речення

Уточнюють зміст сказаного у реченні

А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

 В долині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

В небі чистім і прозорім сонце сяє.

Перед нами розкрився зовсім новий світ осяяний сонцем.

Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

За вікном темніє вишите зорями небо.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

У річці відбивались осяяні ранковим сонцем рожеві хмаринки.

Залитий місячним сяйвом степ спав в обіймах ночі.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

На голій одполірованій морозом до блиску шматині землі розпросторився калачик.

Ганна з її охотою до роботи безпосередністю щирістю та привітністю теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні.

Це були неприємні і страшні озера з чорною водою і чорними торф’янимиберегами.

Усіяна колосками земля пахла соком скошених трав.

В хату ввійшов старий Джеря високий тонкий з сивуватими довгими вусамиз нужденним блідим лицем та смутними очима.

А далі – густо обсаджена липами й осокорами алея.

Утомлена від виснажливої праці вона ніяк не могла заснути.

Польова криничка була біля вибалку зарослого по низині очеретом.

Очі бригадира вимережані кривавими прожилками весело посміхалися.

Натомлений блуканням по морю синьому я приліг під тінню осокора старого.

За якийсь день-другий спалене нічними й ранковими заморозками листя геть облетіло

 який швидко розсіявся

 осяяний сонячним промінням

 і було досить прохолодно

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

Мене спинила біла піна гречок запашна, легка

Сонце вже зсередини просвічувало, насичені памороззю, сади.

Разом із розповіддю в душу вливалося щось хороше, тепле.

І за вечерею, й після вечері, ми довго розмовляли.

У голубому весняному небі котилося сонце тепле й ласкаве.

Заслуханий у дружній вітер чую свій давній голос.

Одягнені в легеньку одіж із срібного інею дерева облились делікатним рожевим світлом.

Умиті росою квіти повертають свої голівки до сонця.

День безхмарний і жаркий гнав нас у холодок.

Порізаний вибалками і ярами степ лежав під крилами літака.

Умиті росою повертають свої голівки до сонця квіти.

Табір розташували у вкритій густою водою балці.

З озерця знялися сполохані нашою голосною розмовою дикі качки.

Літній день безхмарний і жаркий гнав нас у холодок.

Гори лишились позаду а попереду прослалося широке поле окутане темрявою.

Між двома горами було видно провалля промите дощовою водою.