Відокремлені означення

Отаман дуже полюбив Миколу; настановив його за крилаша, себтоиза свого помічника.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою

Тимчасом зайшов голова, привітний червонощокий чоловік.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв′ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

І на оновленій землі врага не буде, супостата

Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки

Над Оболонню висять низько білі, аж прозорі, хмарки

Він угорський хорват, чизмар по професії, тобто швець.

Вкрита садками балка вилась попід горою.

Вустя нічого не бачила, крім отих швидких струмків.

Зараз від дороги, загороджений очеретяним тином, починався Замфірів виноградник.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Зачувши тупіт з глинища, вискочив Карпо, сторож із школи, і подався в поле.

Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом.

Ростислав, у солдатській фронтовій шинелі Іванова, і Боженко поспішали тепер до залізничних майстерень.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом

Знесилена горем мати схилилась на бильце канапи.

Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

Сухобрусові дочки, Марта та Степанида, були гарні дівчатка.

Людина не позначена любов′ю не зможе звести серця для добра.

Оповитий тишею степ дихав пахощам росяних трав.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, расно вкриті краплистою росою.

Стояв Тарас на Чернечій горі осяяний променями сонця

Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами.

Втомлений нічною біганиною він задрімав не заплющуючи очей.

Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади не огороджені тинами

Народ покинутий нат злидні повинен стратить риси рідні безслідно стертися з землі.

Налляті холодним соком яблука ніби світяться

Ще довго добиратимуться додому натомлені за день робітники.

Не помічені юним гвардійцем ми зупинились поблизу

Укритий вечірнім туманом Богун уже був за вікном.

Карпати залиті білим сяєвом манили своєю величністю.

Веселий радісний струмок щось гомонить до берегів.

Шумить стара похилена від часу вербабіля ставу.

Додому поспішав малий усміхнений хлопчик

Сині пухнасті волошки цвіли по всьому полі.

Вода затягнута льодом була схожа на застигле темне провалля.

Сад наповнений щебетом навіював спокій моїй душі.

Через відчинені навстіж вікна раз у раз долинають оплески.

Прикутий до монітора оператор тисне одну й ту саму кнопку.

Натхненна славою ти ще довго будеш дарувати всім радість.

У свіжозораному й розпушену ріллю лягають золоті зерна.

Свого чорного коня сильного та гордого він дістав ще від діда.