Відокремлені означення

Далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом.

За селом, повиті ранковою димкою, мріли розлогі степи.

Чорні дерева стояли, настовбурчившись гілочками…

Вогка земля  мліла в золоті  проміння, вільна від тіней.

Роз’ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентався я тихою ходою берегом річки…

Білі стіни будинку вертають мені притомність.

Вона виповняла весь двір залягла по глибоких  просторах.

Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі.

Розплющую очі і бачу у вікнах глибоке небо всипане зорями і віти берези.

Десять чорних кімнат налитих пітьмою по самі вінця.

Акація стояла заквітчана безліччю білих китиць

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Тепло дихнула в лице рілля,повна спокою й надії.

Сильна, вправна вона працювала завзято і самовіддано.

І наша земля засніжена й біла, кличе в простори свої.

   Прийшла пора свята й благословенна.

Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

 Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

Село ще спало намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків.

Іду, чужий в самотності й печалі, і сонце усміхається мені.

  І дощами вмиті, журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.

Палкої, поетичної вдачі вона не могла вдовольнитися буденним життям.

Вулицею проїжджав віз запряжений парою ще добрих коней.(В.Вінграновський)

З-над самого обрію зводиться місяць кругловидий смутний.(Є.Гуцало)

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.(О.Гончар)

Новий рік стоїть на порозі у засніженім білім кожусію (О.Довженко)

Чимало з написаного тоді на українську тему пішло в забуття, залишився ж передусім Гоголь 

Ставок блищить на сонці неначе дзеркало вправлене в срібні рами закутані дорогою білою прозорою тканиною

Десь під самими хмарами струнким суворим строєм летіли, ледь чутно курликаючи, журавлі 

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна

Дерево в горщик посаджене не дуже розростається.(Народна творчість)

Не дуже розростається дерево в горщик посаджене.(Народна творчість)

В горщик посаджене дерево не дуже розростається.(Народна творчість)

В горщик посаджене не дуже розростається дерево.(Народна творчість)

У небі пливли освітлені вечірнім сонцем хмарки 

Щасливий і веселий він глянув на високе небо 

За лісом починалося село розкидане на горах та в глибоких ярах

Піднявшись із найглибших надр кріпацького розпашілого пекла вінз прометеївською силою викриття жбурне в очі царям, панству слово гніву,

Щасливі, ми поверталися додому з екскурсії

Щасливі ми поверталися додому з екскурсії

Щасливі ми, поверталися додому з екскурсії

Щасливі, ми поверталися додому, з екскурсії

Вода, блискаючи на сонці, падає вниз на каміння.

Мати думає про неї, Галину, про брата.

Заклопотана роботою, вона не почула знайомих кроків.

За голими деревами, крім ставка, не видно нічого.

Росяні перли, розсипані за ніч по травах і вітах ялин, займалися феєричними вогнями, горіли барвами веселки, вабили дівчину до пісні 

Перед очима відкривався красивий своєю незайманою величчю степ

З природи мовчазна вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду 

Вітер кружляв пожовклим від морозу листям