Відокремлені означення

Додаток, означення, обставина

Додаток, підмет, означення

Додаток, присудок, обставина

Додаток, підмет, присудок, обставина

Додаток, підмет, присудок, означення, обставина

На предмет, рідко — дію.

На ознаку предмета. 

На дію, стан, рідше — ознаку, називаючи їхній спосіб, міру й ступінь, місце, час, причину, мету, умову.

На предмет.

На дію або стан предмета.

Форма дієслова, яка,пояснюючи присудок, називає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Це обставина способу дії, яка вводиться до речення за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, ніби, що .

Дієприкметник разом із залежним від нього словом.

Форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Це члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснювальних слів.

зварена, зніяковілий, непосидючий, сівши.

упорядкований, написати, в’ялий, опрацьований.

написано, летючий, леткий, розмальовано.

змарнілий, занесений, розвантажений, обставлений.

розкутий, граційний, пом’якшений, попрацювавши.

загустілий, оформлений, поруділий, влаштований.

зм’яклий, збережений, виконаний, забувши.

мелений, гарантований, пам’ятний, згорілий.

співаючий, ріжучий, примирений, перетворений.

ваблячий, знесилений, зблідлий, змарнілий.

Прикметником, дієприкметником, дієприслівниковим зворотом, інфінітивом (інколи)

Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим чи порівняльним зворотами, інфінітивом (інколи)

Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотами, інфінітивом (інколи)

Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим чи прикметниковим зворотами, інфінітивом (інколи)

Прикметником, дієприкметником, дієприслівником, дієприкметниковим чи прикметниковим зворотами, інфінітивом (інколи)

Намальована майстром, картина висіла на стіні.

Картина, намальована майстром, висіла на стіні.

Намальована майстром, висіла на стіні картина.

Намальована на стіні майстром, картина висіла.

Висіла на стіні, намальована майстром, картина.

На причілку хата була підперта двома стовпами обмазаними білою глиною.

Од вікон до самої печі простягся промінь ніби одягнені стовпи виткані з сонця та дрібного пороху котрий ворушився в ясному промінні неначе дрібненька мошка.

Вона принесла з хижки зав’язані в хустинці квіти та стрічки і розсипала їх по столі.

Тільки собаки надворі ще довго брехали роздратовані криком та світлом у хаті в таку пізню добу.

На горах за шпилями вкритими лісом пишно горів вечірній світ сонця.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Веселка виграваючи розмаїттям кольорів завжди викликала радість і захоплення в усіх народів. 

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.

Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чотири боки.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю і дивлюся.

Обігріте й нагодоване затріпотіло пташенятко крильцями.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Небо розгорнуло намет свій синій широкий глибокий!

А я самотній уночі ще довго в вогнище дивився.

Понад самим кюветом виструнчились гінкі стебла однакові незліченні як солдати.

Музика бадьора чарівна полинула через шкільне подвір’я.

І втомивсь я одинокий на самій дорозі.

Прийшла пора свята й благословенна.

Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

На річку вже налягла ніч суха й тепла своїм чорним покривалом.